Funk & P-Funk ⁴⁹

Фанк склався в США в другій половині 60-х, і найбільше для цього зробив James Brown. У «Papa's Got a Brand New Bag» (1965), а потім у «Cold Sweat» (1967) він переніс центр пісні з мелодії на ритм: акцент на першу долю, «the one», і короткі партії, що зчіплюються між собою. У Сан-Франциско Sly and the Family Stone додали до цього психоделічний рок і спільний спів усього гурту. На початку 70-х George Clinton зібрав навколо себе колектив Parliament-Funkadelic, і так з'явився пі-фанк. Parliament був ближчим до соулу, з духовими й космічною міфологією, а Funkadelic спирався на гітари й кислотний рок. Від соулу фанк відрізняє те, що пісня часто стоїть на одному акорді, а вокал працює радше як ще один ритмічний інструмент.

Усе грає ритм: «the one», чикен-скретч і слеп-бас

У фанку кожен інструмент працює як ударний. Гітара грає «чикен-скретч», тобто короткі удари по приглушених струнах. Так у гурті Брауна грав Jimmy Nolen. Ударники Clyde Stubblefield і John «Jabo» Starks грали синкоповані малюнки з тихими «примарними» нотами. Брейк Стаблфілда з «Funky Drummer» згодом став одним із найчастіше семплованих у хіп-хопі. Larry Graham із Sly and the Family Stone популяризував слеп: удар великим пальцем і підчеплювання струни. Bootsy Collins пройшов школу Брауна, а потім приніс у пі-фанк гумовий, «мультяшний» бас. Духові Maceo Parker і Fred Wesley грають не розлогі соло, а короткі різкі вигуки. У P-Funk клавішник Bernie Worrell ще й зіграв басову лінію «Flash Light» на синтезаторі Minimoog. Добрий фанк-бас — це пружина, яку хтось забув у кишені піджака.

З чого почати: від Брауна до «материнського корабля»

Sly and the Family Stone «Stand!» (1969) показує, як фанк зростався з роком і поп-піснею. «There's a Riot Goin' On» (1971) того ж гурту — темніший і в'язкіший запис, де вже чути драм-машину. Funkadelic «Maggot Brain» (1971) відкривається десятихвилинним гітарним соло Eddie Hazel. Parliament «Mothership Connection» (1975) — концептуальний пі-фанк із хітом «Give Up the Funk (Tear the Roof off the Sucker)». Брауна найкраще слухати через синглову збірку «In the Jungle Groove» (1986): у ній зібрано треки 1969–1971 років, серед них «Funky Drummer».

Сингли, брейки й лейбли: що знати про фанкові платівки

Фанк Брауна жив на 7-дюймових синглах. Довгі джеми різали на «Part 1» і «Part 2» по різні боки платівки, а його тодішні LP часто збирали з синглів, тож повні версії шукають на збірках. Пі-фанк, навпаки, мислив альбомами. Оригінали варто впізнавати за лейблами: King (Браун до 1971-го, далі Polydor), Westbound (ранні Funkadelic), Casablanca (Parliament), Warner Bros. (Funkadelic з 1976-го). Каламутний звук «There's a Riot Goin' On» закладений у самому записі, тож це не брак пресу.