Вінілові платівки Marvin Gaye

Марвін Ґей прожив рівно сорок п’ять років без одного дня: народився 2 квітня 1939-го, загинув 1 квітня 1984-го від руки власного батька. Між цими датами — двадцять років роботи, які переписали, що взагалі може робити соул-співак. На Last.fm у нього майже чотири мільйони слухачів, теги — soul, funk, motown, і жоден із них не описує його повністю. Чотири платівки в нашому каталозі охоплюють три різні епохи: студійну класику початку сімдесятих, концертний запис 1976 року й альбом, який Motown поклали на полицю на сорок сім років.

Як змінювалося звучання

До 1971 року Ґей був виконавцем чужих пісень усередині конвеєра Motown, і робив це блискуче. «What’s Going On» усе змінив: він сам спродюсував платівку, сам звів голоси в шари, наклав кілька своїх вокальних партій одна на одну й змусив лейбл випустити альбом про війну, бідність і екологію. Беррі Ґорді був проти. Дев’ять треків, які переходять один в одного без пауз, продалися накладом, що зняв усі питання.

«Let’s Get It On» 1973 року — протилежний бік того самого відкриття. Замість соціального висловлювання — чуттєвість, замість оркестрових шарів — щільний ритм і гітара. Продюсували вдвох з Едом Таунсендом. Вісім треків, і саме цей альбом задав шаблон, за яким наступні тридцять років писали ритм-енд-блюз про любов.

Між ними був «You’re The Man» — альбом 1972 року, який Motown зупинили після невдалого синглу й не видавали до 2019-го. Сімнадцять треків, записаних у Hitsville USA і Studio B в Детройті; це проміжна ланка між політичним Ґеєм і чуттєвим, і без неї перехід між двома великими платівками виглядає стрибком.

Концерт 1976 року в амстердамській Edenhalle — Ґей на першому європейському турі, вже зірка світового рівня, який на сцені переробляє власні хіти на ходу.

Що шукати на вінілі

Тут корисно почати з незручного. Концертна платівка «Greatest Hits Live In ’76» містить на одну пісню менше, ніж компакт-диск того самого релізу: «Since I Had You» на вінілі немає. Це перше окреме аудіовидання концерту взагалі — раніше запис виходив тільки в комплекті з DVD, — і оцінка спільноти в нього найнижча в нашій четвірці, 3,85 з п’яти. Купувати його варто заради самого виступу, а не заради звуку.

Решта три зроблені уважніше, і в кожної своя географія. «What’s Going On» 2024 року — розкладна обкладинка на 180 грамів; лак різали в Independent Mastering, і в раннауті стоять їхні ініціали IM, а штампували тираж на заводі Vantiva у мексиканській Гвадалахарі. На зворотному боці пластикового рукава так і надруковано: вініл зроблено в Мексиці. Це найвище оцінене видання в четвірці — 4,9 з п’яти при ста двадцяти семи голосах, і при цьому наша картка поки не вказує ні розкладну обкладинку, ні вагу. Ювілейний «Let’s Get It On» до п’ятдесятиріччя вийшов на червоному вінілі обмеженим накладом, друкувала чеська GZ Media; сорок хвилин матеріалу лягли на дві сторони без ущільнення, і це чути на нижніх частотах.

«You’re The Man» 2019 року — подвійник на два диски, зведений в Instrument Zoo, лак різали в AA Mastering, тираж штампувала каліфорнійська Rainbo Records. Сімнадцять треків на чотири сторони означають запас по динаміці, якого не буває на односторонніх збірках. Якщо ви обираєте між ним і концертним записом, різниця не в матеріалі, а в тому, як зроблено носій.

З чого почати

Правильна перша платівка тут одна — «What’s Going On». Це і найважливіший альбом у дискографії, і найкраще зроблене видання з чотирьох; дев’ять треків без пауз слухаються як одне ціле, і саме так їх задумували.

Другим кроком логічний «Let’s Get It On»: та сама людина, той самий рік плюс два, зовсім інша тема. Червоний вініл тут не прикраса, а маркер ювілейного тиражу.

Третім — «You’re The Man», якщо вам цікаво, що саме Motown вважали за краще не випускати. Тим, хто дійшов до цього місця, є сенс подивитися розділ Soul, у якому Ґей стоїть за нашою навігацією, і сусідній Funk — саме туди веде ритмічна половина його спадщини.