Вінілові платівки Childish Gambino

Дональд Ґловер устиг попрацювати сценаристом комедійного серіалу, зіграти в чужому ситкомі, зняти власний і отримати за нього нагороди — і паралельно з усім цим вести музичну кар’єру під іменем Childish Gambino. Псевдонім він, за власним зізнанням, отримав від генератора реперських імен, що добре пояснює, наскільки серйозно все починалося.

Закінчилося зовсім інакше: «This Is America» у 2018-му стала першою реп-піснею, яка взяла «Ґреммі» як запис року. Між цими двома точками — приблизно десять років і чотири різні способи звучати.

Від реп-жартів до Funkadelic

«Camp» (2011) — це швидкі куплети, оркестрові семпли й тексти, побудовані на самоіронії. Критики прийняли альбом холодно, слухачі — навпаки, і саме з нього почалася його аудиторія.

«Because The Internet» (2013) уже амбіційніший: платівка вийшла разом зі сценарієм короткометражки й задумана як звуковий супровід до сюжету. Композиції перетікають одна в одну, тому альбом погано розбирається на окремі треки — і чудово слухається сторонами, тобто саме так, як його подає вініл.

«”Awaken, My Love!”» (2016) — найрізкіший поворот. Тут немає репу взагалі: це фанк-платівка в традиції Funkadelic, з фальцетом, живою ритм-секцією і синтезаторами сімдесятих. «Redbone» звідти принесла «Ґреммі». Якщо ви берете її, очікуючи хіп-хопу, ви будете здивовані — і краще знати про це заздалегідь.

«Atavista» (2024) — окремий випадок: це перероблена й доведена до ладу версія альбому «3.15.20», який виходив у 2020 році без назв треків і без оформлення. Новим матеріалом вона не є. «Bando Stone And The New World» гурт подавав як останню платівку під цим псевдонімом.

Варто пам’ятати й про те, що музика для Ґловера ніколи не була основною роботою. Паузи між його альбомами вимірюються роками, бо між ними стоять зйомки й серіали, а не студійні сесії. Це пояснює, чому кожна платівка звучить як окремий проєкт, а не як наступний крок у кар’єрі.

Що шукати на вінілі

Наш набір закриває всю кар’єру: «Camp», «Because The Internet» і «Kauai» — пресинги 2022 року, «”Awaken, My Love!”» — 2017-го, «Atavista» — 2024-го, «Bando Stone And The New World» — 2025-го.

Найцікавіша тут «”Awaken, My Love!”»: альбом записувався з живими музикантами в аналоговому тракті, і його зведення навмисно залишає простір між інструментами. Це один із небагатьох релізів двохтисячних-десятих, де вінілова подача не декоративна — бас і духові там справді розкладаються по глибині, а не стоять однією стіною.

«Kauai» варто брати з розумінням обсягу: це коротка робота на сім треків, а не повноформатний альбом.

І загальне зауваження щодо його дискографії на вінілі: перевидання 2022 року — це перший випадок, коли ранні альбоми взагалі стали доступними в нормальному накладі. До того «Camp» і «Because The Internet» на платівках існували мікроскопічними тиражами й коштували непристойно. Тобто зараз рідкісний момент, коли зібрати його повністю реально без полювання за лотами.

З чого почати

Найкращий перший крок — «”Awaken, My Love!”». Він не потребує знання решти дискографії й працює як самостійна фанк-платівка.

Другий варіант — «Because The Internet», якщо готові слухати альбом як цілу історію, а не набір пісень.

Третій шлях — не через артиста, а через полицю: у каталозі він стоїть у напрямку Alternative Rap, а фанковий бік його творчості веде прямо в Funk, де лежить те, на чому виріс сам Ґловер.