Каталог
/STYLEHIP-HOP

Old-School Hip-Hop 1

Олдскул-хіп-хоп · Old Skool Rap

фанк- і диско-біти, скретч, простий веселий речитатив

Почуй стиль за 30 секунд
/ABOUTПРО СТИЛЬ

Про що цей стиль

Влітку 1973 року в Бронксі вісімнадцятирічний Clive Campbell (виступав як DJ Kool Herc) грав на вечірці у спільній кімнаті багатоквартирного будинку на 1520 Sedgwick Avenue. Організувала її його сестра Cindy, щоб заробити на шкільний одяг: вхід коштував 25 центів для дівчат і 50 для хлопців. Того вечора Herc показав прийом, який довго відпрацьовував. Він ставив на два програвачі дві однакові платівки й по черзі повторював на них найгарячіший шматок фанкової пісні, той, де лишаються самі барабани. Ніхто ще не знав слова «хіп-хоп», але все почалося саме там: з діджея, натовпу і ритму, що не закінчувався.

Олдскул-хіп-хоп — це перші десять років цієї історії, від вечірок у дворах і парках до перших платівок. Музика тоді була дуже простою, а значила для людей дуже багато.

Свято, яке влаштували собі самі

Олдскул передусім про радість, яку ніхто тобі не подарує, тож ти робиш її сам. Вечірку можна було зібрати з того, що було під рукою: колонки, дві вертушки, мікрофон і живлення, яке часто просто тягнули з вуличного ліхтаря. Ведучий із мікрофоном, MC, був не зіркою, а заводієм. Він гукав до танцюристів, вигадував римовані примовки й називав по імені тих, хто прийшов. Herc і сам підганяв натовп короткими вигуками в ритм, і з них виріс реп.

У цій музиці є гордість, яку важко сплутати з чимось іншим. Квартал, про який газети писали лише як про руїни, щовечора доводив, що він живий, що в ньому вміють танцювати, хизуватися, змагатися і сміятися. Тексти здебільшого про вечірку, про себе любимого і про те, хто тут найкращий. Але згодом цей самий голос навчився говорити й про те, яким тяжким було життя довкола. Олдскул ставлять, коли хочеться руху і компанії. І ще тоді, коли треба згадати, що веселощі теж бувають способом вистояти.

Бронкс, який усі покинули

У 1970-х Бронкс був одним із найбідніших районів Америки. Через Cross Bronx Expressway, швидкісну трасу, яку прокладав міський планувальник Robert Moses, з місця зірвали тисячі людей. Ті, хто мав гроші, виїжджали, а будинки горіли один за одним. Нью-Йорк середини десятиліття стояв на межі банкрутства й урізав усе, від шкільних програм до соціальних служб. Дорогі дискотеки Манхеттена були для підлітків із Бронкса не по кишені, тому клуб вони зробили у себе на вулиці.

Важливо, що Kool Herc народився в Кінгстоні на Ямайці. Він приїхав до Нью-Йорка ще дитиною і привіз із собою ямайську культуру саунд-систем: величезні саморобні колонки, вуличні танці й діджеїв-тостерів, які говорили під ритм. Друга половина цієї історії — американський фанк, передусім James Brown. У його піснях є місця, де вся група замовкає і грає тільки ритм, і саме під ці «брейки» танцювали брейкдансери, b-boys. Реп народився там, де ямайський саунд-систем зустрівся з фанком Брауна.

Музика, яку не продавали, а грали наживо

Олдскул з’явився як заперечення диско з його блиском, суворим дрес-кодом і піснями, підігнаними під радіо. Тут усе вирішувала майстерність діджея перед живим натовпом, а не студія. Багато MC взагалі не вірили, що цю музику можна записати: вона жила на вечірках і касетах, які переписували з рук у руки. Тому перший великий хіт прийшов збоку. Sylvia Robinson, колишня соул-співачка і власниця лейблу з Нью-Джерсі (згодом Sugar Hill Records), зібрала The Sugarhill Gang і 1979 року випустила «Rapper's Delight». Частина рядків, які читав Big Bank Hank, належала Grandmaster Caz із Cold Crush Brothers. Caz досі каже, що його так і не визнали автором. Від самого початку в хіп-хопі поруч зі святом ішла суперечка про те, кому ця культура належить.

Дві вертушки, голка і голос

Звучання олдскулу виросло з того, що було під рукою, і з потреби весь час тримати танцпол. Grandmaster Flash (Joseph Saddler, хлопець із Бронкса, який розбирався в електроніці) перетворив роботу з брейками на точну техніку і зводив платівки так, що шов неможливо було почути. Його молодший сучасник Grand Wizzard Theodore почав водити платівку під голкою вперед-назад, і так з’явився скретч. Перші студійні записи робили інакше: на «Rapper's Delight» студійний бенд переграв басову партію «Good Times» гурту Chic. Тому ранній записаний реп звучить як диско-фанк з живим басом і чіткими тарілками. Речитатив зверху простий, з легкими римами наприкінці рядка і перекличкою з натовпом. А «The Adventures of Grandmaster Flash on the Wheels of Steel» (1981) показала, що вертушки самі можуть бути інструментом: увесь трек зібраний із чужих платівок просто наживо.

Від «The Message» до драм-машин

У 1982 році Grandmaster Flash and the Furious Five випустили «The Message». Повільний важкий біт, а над ним Melle Mel розповідає про сміття, щурів, борги й безвихідь. Веселощі закінчилися, і реп уперше став репортажем з вулиці. Звідси прямий шлях до gangsta rap кінця 80-х. Того ж року Afrika Bambaataa, засновник спільноти Universal Zulu Nation, записав «Planet Rock» на основі Kraftwerk, і з цього виросло electro. Його драм-машину Roland TR-808 підхопили в Маямі, і так з’явився miami bass. У Вашингтоні Chuck Brown розвивав go-go, споріднену музику безперервного грув-марафону для танцюристів. Від 1984 року Run-DMC та інші прибрали диско-костюми і живі бенди й лишили жорсткі біти: почався golden age. Музика вийшла і за межі Бронкса. Blondie в «Rapture» згадали Grandmaster Flash, а нью-йоркські хардкор-панки Beastie Boys перейшли на реп і понесли дух вуличних вечірок до рок-аудиторії.

З чого почати слухати

Почніть з альбому «The Message» Grandmaster Flash and the Furious Five (1982). У ньому чути обидва обличчя епохи: і танцювальну вечірку, і заголовний трек, після якого реп уже не був самою лише розвагою. Потім поставте дебютний «Sugarhill Gang» (1980) з «Rapper's Delight». Це той момент, коли музика дворів уперше стала платівкою. Тут чути, як вона звучала в студійному диско-обрамленні.

Далі «Kurtis Blow» (1980). Kurtis Blow першим із реперів підписав контракт із великим лейблом, а «The Breaks» стала першим рап-синглом, який отримав золотий сертифікат. Закінчіть саундтреком до фільму «Wild Style» (1983) Charlie Ahearn про графіті та хіп-хоп Бронкса. На ньому є Cold Crush Brothers, і він найкраще передає, як усе звучало до того, як прийшла індустрія.

/STARTПОЧНИ З ЦИХ

Три платівки, щоб зрозуміти стиль

Головні артисти
Grandmaster FlashThe Sugarhill GangKurtis BlowCold Crush Brothers
Усі платівки стилю ·ПопулярніНовіА–ЯЦіна ↕