Вінілові платівки Bill Withers

Коли Білл Візерс записував свій перший альбом, йому було тридцять два і він працював на заводі, встановлюючи туалети в літаки Boeing. На обкладинці «Just As I Am» він стоїть із заводським ланчбоксом у руці — не як образ, а тому що прийшов на зйомку зі зміни. У студії того дня грали Букер Ті Джонс за продюсерським пультом і Стівен Стіллз на гітарі.

Важлива обставина для тих, хто збирає його дискографію: у 1985 році Візерс просто пішов із музичної індустрії після довгого конфлікту з керівництвом лейблу і більше не повернувся. Він прожив ще тридцять п’ять років і не записав жодного нового альбому. Тобто його каталог кінцевий, невеликий і не поповниться — це рідкісний випадок, коли зібрати все можна за один сезон.

Дев’ять років, вісім платівок

«Just As I Am» (1971) — це майже акустичний соул: гітара, скупа ритм-секція, голос без жодних прикрас. «Ain’t No Sunshine» звідти триває дві хвилини і побудована на повторі одного слова двадцять шість разів поспіль, бо Візерс не встиг дописати куплет і залишив як є.

«Still Bill» (1972) додав фанковий грув і став його найсильнішою студійною роботою: «Lean On Me» і «Use Me» стоять на одній платівці, і між ними — цілий діапазон від гімну до злого біту.

«Live At Carnegie Hall» (1973) — окрема історія. Це один із небагатьох концертників, де розмови між піснями не хочеться пропускати: Візерс розповідає про пісні довше, ніж співає їх, і робить це так, що альбом працює як монолог. Наприкінці сімдесятих він зсунувся в гладкіший студійний соул — звідти «Lovely Day» із фінальною нотою, яку він тримає вісімнадцять секунд. Повна назва збірника — «…featuring Just the Two of Us & Soul Shadows», а більшість треків раніше вже виходила на попередньому збірнику «The Best Of Bill Withers» (JC 36877). Гроувер Вашингтон-мол. і The Crusaders зазначені «courtesy of» конкурентних лейблів Elektra і MCA.

Що шукати на вінілі

У нас п’ять позицій, і в них варто розібратися до замовлення. «Still Bill» присутній у двох різних пресингах — 2012 і 2023 років; матеріал ідентичний, різниця в накладі, конверті й стані. «Live At Carnegie Hall» так само представлений двома позиціями видання 2012 року.

Окремо стоїть «Bill Withers’ Greatest Hits» у пресингу 2021-го. Це компіляція, а не альбом: пісні зібрані з різних платівок і не мають наскрізної логіки сторони. Як перше знайомство вона зручна, як предмет колекції — найменш цінна з усього списку.

Практична деталь про концертник: запис 1973 року зроблений із залу, з відчутною акустикою приміщення й аплодисментами між номерами. На вінілі це найкраще з його спадщини — там є повітря, якого студійні альбоми не дають.

І про роки пресингів загалом: його каталог перевидають регулярно з різних мастерів, тому два примірники одного альбому можуть звучати відчутно по-різному. Дивитися варто не на слово «ремастер» на наліпці, а на конкретний рік і серію видання.

З чого почати

Перше — «Still Bill», якщо потрібен один альбом і без роздумів.

Друге — «Live At Carnegie Hall», якщо цікавить не набір хітів, а людина за ними.

Третє — «Greatest Hits», якщо ви поки не знаєте, що саме шукаєте. А для ширшого пошуку в каталозі є два очевидні напрямки: Soul, де він у нас і стоїть, та Soul-Funk — туди веде ритмічна частина «Still Bill».