Вінілові платівки Paul McCartney

Пол Маккартні — випадок, коли сольна дискографія живе окремим життям від того, чим людина відома. У нашому каталозі він представлений вузько й дуже послідовно: серія McCartney — три альбоми, записані у 1970, 1980 і 2020 роках, кожен майже повністю зіграний ним самим. П’ятдесят років між першим і третім, одна й та сама метода.

Як змінювався звук

Перший McCartney вийшов 1970 року, одразу після розпаду The Beatles, і звучить як домашній запис — тому що ним і був. Мінімум обробки, недописані ескізи поряд із закінченими піснями, все зіграно однією людиною.

McCartney II 1980 року робився за тим самим принципом, але з іншим інструментарієм: синтезатори, плівкові петлі, ритм-машини. Одинадцять треків, і для 1980 року це було несподівано радикально — публіка, що чекала пісень, отримала експерименти з електронікою.

McCartney III 2020-го замикає трилогію в тій самій логіці. Одинадцять треків, знову все своїми руками. У примітках до видання окремо згадано, що вітраж для оформлення зробив художник Браян Кларк.

На виданні «McCartney II» 2017 року права так само лишаються за власною компанією Маккартні MPL Communications Ltd., а Universal значиться лише ліцензіатом — та сама схема власності, що й у інших сольних релізів музиканта. Ремастеринг 2011 року, з якого зроблено цей тираж, робили в Abbey Road Studios одразу двоє інженерів, Ґай Мессі та Стів Рук, а лак різав Малкольм Дейвіс. Платівку виготовляє Optimal Media в Німеччині. На конверті всі фотографії підписані окремо: увесь фотоматеріал належить Лінді Маккартні, дружині музиканта, яка знімала його в студії протягом усього запису — сам Пол на «McCartney II» грає геть усе, від синтезаторів до ударних, і сам це записує.

Що шукати на вінілі

Тут є одна річ, яку легко проґавити: перший McCartney існує у нас у двох принципово різних виданнях. Одне — перевидання 2017 року, 180 грамів на одній платівці, розкладний конверт, простий білий внутрішній конверт і великоформатна вкладка з текстами й фото. Друге — подвійне аудіофільське видання 2011 року на 180 грамах у розкладному конверті типу tip-on, де альбом розкладений на два диски.

Колекціонерська деталь про подвійне видання: перший тираж 2011 року має помітно ширший корінець, ніж усі наступні. За цією ознакою відрізняють ранній прес від пізніших допечаток — на самому конверті це ніяк не позначено.

Є в нас і бокс McCartney I II III 2022 року — усі три альбоми на 180-грамових платівках у обмеженому наборі. Якщо збираєте трилогію цілком, це дешевше й компактніше, ніж три окремі позиції.

Ще одне спостереження з Discogs, яке варто врахувати. Оцінки трьох альбомів помітно розходяться: McCartney у перевиданні 2011 року тримається вище, тоді як McCartney II має 4,22, а McCartney III — 4,14 при ста голосах. Це найнижчі бали серед усіх позицій Маккартні в нашому каталозі, і зумовлені вони переважно ставленням до самого матеріалу, а не до якості пресу.

З чого почати

Для знайомства логічно взяти перший McCartney — бажано подвійне видання 2011 року, якщо важлива подача: менше матеріалу на сторону, розкладний конверт tip-on. Тим, кого цікавить не пісенник, а експеримент, потрібен McCartney II із його синтезаторами й петлями. А тим, хто хоче закрити тему одним рухом, підходить бокс із трьох альбомів.

Контекст епохи шукайте в золотій добі року, а більш пісенну, естрадну частину каталогу — у класичному попі.