Вінілові платівки Ozzy Osbourne

Оззі Осборн співав у Black Sabbath з 1968-го, був звільнений з гурту 1979 року й почав сольну кар’єру з альбому, який виявився сильнішим за все, що Sabbath робили в ті самі роки. Ключем до цього був Ренді Роадс — двадцятитрирічний гітарист з класичною освітою, який приніс у хеві-метал акуратність і техніку, нетипові для жанру. Роадс загинув в авіакатастрофі 1982 року, встигнувши записати всього два альбоми. Сам Оззі помер улітку 2025-го, за кілька тижнів після прощального концерту в рідному Бірмінгемі.

Як змінювався звук

Blizzard Of Ozz (1980) і Diary Of A Madman (1981) — це дует Осборна й Роадса, з класичними гармоніями в соло й піснями, побудованими навколо гітарних тем. Bark At The Moon (1983) з Джейком І. Лі звучить жорсткіше й простіше. No More Tears (1991), записаний із Заком Вайлдом, став найуспішнішим альбомом пізнього періоду. Ordinary Man (2020) і Patient Number 9 (2022) зроблені вже з молодими продюсерами й запрошеними гітаристами, і в них чути, що Оззі свідомо не намагається повторити вісімдесяті.

Наш тираж Blizzard Of Ozz — кольоровий пресинг «Silver w/ Red Swirls» 2021 року на Epic, і в кредитах Discogs записано, що весь запис і зведення пройшли на Ridge Farm Studios в Англії навесні 1980-го, а майстерингом і різкою лаку для цього конкретного видання займався Раян Сміт на Sterling Sound у Нью-Йорку — це видно і в раннауті. На етикетках подвійне зазначення прав: ℗ 1981 для запису й © 1980 та 2021 для самого перевидання, тобто Epic окремо фіксує рік прем’єри і рік цього конкретного тиражу. Трек A4 у кредитах позначений як інструментальний — без вокальної партії Оззі, хоча в трек-листі це не завжди очевидно на слух з першого разу. Авторами музики й тексту в буклеті вказані одразу четверо — Оззі Осборн, Ренді Роудс, Боб Дейслі й Лі Керслейк, і саме ця четвірка тримала баланс між гітарними соло Роудса і ритм-секцією альбому. Друкований внутрішній конверт містить тексти пісень і повну інформацію про видавничі права по кожному треку окремо.

Що шукати на вінілі

Тут є конкретна річ, про яку варто знати заздалегідь. Перевидання Blizzard Of Ozz і Diary Of A Madman, що виходили у 2002 році, містять перезаписані партії баса й барабанів: оригінальні доріжки Боба Дейслі й Лі Керслейка прибрали через судову суперечку. Пізніше, у виданнях 2011 року, оригінальні записи повернули. Тобто два перевидання одного альбому можуть містити фізично різні дублі — дивитися треба на рік конкретного пресу, а не тільки на назву.

Пізні альбоми виходять переважно подвійниками в кольорових лімітованих тиражах — мармурових, прозорих, з вихорами. Це різні партії одного мастера, і різниця тут суто колекційна.

Bark At The Moon і No More Tears у нинішніх тиражах — стандартні перевидання. Оригінальні преси Jet і Epic вісімдесятих на ринку є, але коштують у рази більше.

З чого почати

Blizzard Of Ozz — найправильніша перша платівка, і в нас саме її забирають найактивніше: там «Crazy Train», «Mr. Crowley» і найкраща гітарна робота в його дискографії. No More Tears підійде тим, кому потрібен важчий і сучасніший звук дев’яностих. Diary Of A Madman варто брати одразу після дебюту — це друга і остання платівка з Роадсом, і слухати їх логічно парою.

Поруч: Heavy Metal — рідна полиця, і Hard Rock, куди тягне пізній період.