Вінілові платівки Alice Cooper

Плутанина починається з самого імені. Alice Cooper — спершу назва гурту, який працював із 1964-го до середини сімдесятих, і лише потім сценічне ім’я його вокаліста Вінсента Фурньє, що з 1975 року веде сольну кар’єру. Killer, який стоїть у нас на полиці, записаний ще гуртом: п’ятеро музикантів, спільні авторські права, продюсер Боб Езрін. Це важливо тримати в голові, коли читаєте на конверті одне ім’я, а в титрах бачите чотири підписи.

Killer 1971 року — момент, коли театр перестав бути прикриттям для слабкого матеріалу. Вісім треків, жодного зайвого, і фінальна назвна композиція на сім хвилин, після якої на концертах вокаліста вішали на сцені.

Від гаражу до шок-року: як мінявся звук

Ранній період — це каліфорнійський психоделічний гараж, у якому гурт довго не міг знайти свою публіку. MusicBrainz досі тримає в тегах garage rock і psychedelic rock поруч із головним hard rock, і це не помилка каталогізатора, а сліди перших двох альбомів.

Поворот стався, коли за пульт сів Боб Езрін. Він приніс те, чого гаражу бракувало: аранжування зі струнними і духовими, які на Killer виписані його ж рукою, і сувору дисципліну в студії RCA у Чикаго. Звук став щільним, майже оркестровим — але без втрати бруду в гітарах. Halo Of Flies на вісім двадцять одна побудована як сюїта з кількох частин і показує цю нову амбіцію найкраще.

Далі почалося те, за що Купера знає навіть той, хто не слухав жодного альбому: гільйотина, змії, кров. У титрах Killer, до речі, окремим рядком вказаний боа-констриктор на ім’я Качіна — тварина отримала кредит нарівні з музикантами. Після 1975-го Купер пішов у сольну кар’єру, і теги MusicBrainz фіксують цей дрейф: до hard rock і glam rock додаються heavy metal, glam metal і навіть new wave вісімдесятих.

Що шукати на вінілі

У нас Killer у двох виданнях, і різниця між ними не косметична. Європейський однодисковий прес 2020 року — це перевидання ріноївського тиражу 2012-го з оновленими логотипами Warner на конверті й етикетках, 180 грамів, розкладна обкладинка, тиснуто на німецькому Optimal Media. Лак різав Кріс Беллман, мастеринг Ренді Клінга, і ініціали різьбяра лишилися в канавці: на першій стороні читається 8122797167-A CB. Оцінка спільноти 4,71 із 141 голосу, і 1333 колекціонери тримають цей прес удома — для перевидання це багато.

Три платівки 2023 року — зовсім інша історія. Це ювілейне видання, позначене як 50th Anniversary, хоча альбом вийшов 1971-го, тобто до полиці воно доїхало на два роки пізніше за саму річницю. Крім ремастерованого альбому, тут раніше не виданий концерт із фестивалю Mar Y Sol у Пуерто-Рико, знятий у квітні 1972-го, і три альтернативні версії треків. Живі доріжки зводив Браян Кіх’ю, лак знову різав Кріс Беллман — тобто обидва наші преси вийшли з-під однієї руки. Конверт тут потрійний, з календарем на 1972 рік усередині, і саме це наша картка не показує: у полі особливостей розкладна обкладинка не позначена.

Дрібниця, яка рятує від розчарування: внутрішні конверти в ювілейному тиражі бувають двох типів — з поліетиленовою підкладкою і звичайні паперові. Другі краще одразу замінити на антистатичні. І окремо: частина копій продавалася з підписаною артдрукаркою, підписи ставили Купер, Денніс Данавей, Майкл Брюс і Ніл Сміт, але вона лежала зовні під плівкою, не всередині, тож у переважній більшості примірників її давно немає.

З чого почати

Перше знайомство краще починати з однодискового Killer: вісім треків, сторона А на вісімнадцять хвилин, сторона Б на дев’ятнадцять — це рівно та довжина, яку витримує увага, і рівно та щільність нарізки, за якої бас ще не тисне.

Якщо альбом уже знайомий, сенс переходити на потрійне видання є тільки заради концерту 1972 року: студійна частина в обох випадках та сама. У каталозі Купер стоїть у напрямку Hard Rock, і поруч із ним логічно дивиться Golden Age of Rock — саме там живуть його сучасники початку сімдесятих.

А ось на що варто зважати заздалегідь: Killer — альбом короткий і різкий, він не про фон. Ставити його поруч із розмовою за вечерею — марна витрата і платівки, і вечері.