Вінілові платівки Iron Maiden

Iron Maiden — головний британський метал-гурт і одна з небагатьох команд, чий логотип упізнають люди, які не слухали жодної їхньої пісні. У 2025-му вони почали тур до пʼятдесятиріччя, який триває й у 2026 році.

Три епохи

Перша — з вокалістом Полом Ді’Анно: Iron Maiden (1980) і Killers, сирі й швидкі, ближчі до панку, ніж до пізнішого звучання. Друга почалася, коли прийшов Брюс Дікінсон: The Number of the Beast (1982), Piece of Mind, Powerslave (1984) і Seventh Son of a Seventh Son — канон, за яким гурт знають.

У 90-х Дікінсон пішов, і кілька альбомів записав Блейз Бейлі. Повернення відбулося на Brave New World (2000), після чого гурт випустив ще пʼять альбомів, останній із них — Senjutsu (2021).

Наприкінці 2024 року барабанщик Нікко Макбрейн завершив гастрольну кар’єру після сорока двох років у гурті; за установкою в турі його змінив Саймон Доусон. У нашому каталозі гурт лежить у напрямку Heavy Metal, і сперечатися тут нема з чим — хіба що ранні платівки Discogs іноді підписує ще й як хард-рок.

Тираж Fear Of The Dark, який зараз у каталозі, вийшов 2017 року, але використовує не новий мастеринг, а той самий цифровий ремастер 2015-го — у нотатках Discogs це вказано прямо. Авторське право на запис і далі належить не лейблу, а Iron Maiden LLP — власній компанії гурту, яка лише ліцензує матеріал Parlophone й Warner Music Group для випуску; це звична для Iron Maiden модель, коли права на весь каталог лишаються під контролем самого гурту, а не мейджора. Лак для преса різав Кріс Беллман, платівку виготовили на заводі Optimal Media в Німеччині. Але найнезвичніше в кредитах — не студійна команда, а розділ «The Killer Krew»: поіменно вказано двадцять три людини з гастрольного техперсоналу, від освітлювачів до водіїв, — рідкісний випадок, коли на вінілі дякують не музикантам і не інженерам, а команді, яка возить апаратуру. Записаний і зведений оригінал був у Barnyard Studios в Ессексі, а видавничі права на цей реліз адмініструє лондонська Imagem London Limited — окрема компанія, що займається саме музичним видавництвом, а не записом чи пресуванням. Обидва диски цього тиражу лежать у чорних внутрішніх конвертах без друку — рідкість для перевидання такого масштабу, де зазвичай друкують хоча б логотип.

Що шукати на вінілі

Класика 1982–1988. The Number of the Beast, Powerslave і Seventh Son перевидають найчастіше; сучасні тиражі на 180 г зроблені з ремастерів і звучать рівніше за оригінали.

Оригінали EMI. Британські преси 80-х цінуються колекціонерами, ціна залежить від конкретного тиражу й стану конверта з роботами Дерека Ріґґза.

Оформлення. Обкладинки з Едді — половина цінності: у гурту багато гейтфолдів і спецвидань, тому стан конверта тут важливий не менше за диск.

Концертні альбоми. Live After Death (1985) — один з еталонних живих записів у металі, регулярно перевидається.

Пізні альбоми. Brave New World і Senjutsu виходять на двох платівках через хронометраж; це нормально й на звук впливає позитивно.

З чого почати

Якщо берете одну платівку — The Number of the Beast. Найвідоміший альбом і перший із Дікінсоном.

Якщо хочете складніше — Powerslave або Seventh Son. Довші композиції й більше клавішних.

Якщо цікавить початок — дебютний Iron Maiden із Полом Ді’Анно.