Вінілові платівки Janis Joplin

Дженіс Джоплін народилася 19 січня 1943 року в Порт-Артурі, Техас, і померла 4 жовтня 1970-го в Лос-Анджелесі — за кілька місяців до виходу «Pearl», який лишився останнім і, за визначенням Discogs, найпродаванішим її альбомом. У нашому каталозі ця платівка представлена ювілейним перевиданням 2012 року до Record Store Day. Ще підлітком у Порт-Артурі Джоплін слухала блюзових виконавців Бессі Сміт, Ледбеллі, Біг Мами Торнтон та Одетту — і саме цей блюзовий фундамент чутно на «Pearl» найяскравіше за всю її дискографію.

Як змінювалося звучання

До музичної кар’єри Джоплін ще в школі в Порт-Артурі захопилася малюванням і разом з непокірними однокласниками слухала записи Бессі Сміт, Ледбеллі та Одетти. У 1962-му вона кинула університет посеред навчання — студентська газета тоді вийшла із заголовком «Вона наважується бути іншою». У 1963-му Джоплін переїхала до Сан-Франциско, жила спершу в Норт-Біч, потім у Гейт-Ешбері, і в цей період записала з Йормою Каукуненом сесію, яка згодом розійшлася як бутлег «The Typewriter Tape». Помітно виснажена залежностями, вона повернулася в Порт-Артур у травні 1965-го, на рік «взялася за розум» і вступила на соціологію в Університет Ламар. Ця пауза лишається важливою: вона показує, що шлях до «Pearl» не був прямою лінією вгору, а включав відкат і повернення.

Шлях Джоплін до «Pearl» пройшов через три різні гурти. У 1966 році Чет Гелмс запросив її до Сан-Франциско й рекомендував як вокалістку Big Brother and the Holding Company — дебют відбувся в Avalon Ballroom, а вже в серпні гурт підписав контракт з Mainstream Records. Далі вона співала в Kozmic Blues Band, а для «Pearl» зібрала Full Tilt Boogie Band — саме цей склад чутно на платівці: Джон Тілл на гітарі, Річард Белл на фортепіано, Кен Пірсон на органі, Бред Кемпбелл на басі, Кларк Пірсон на ударних. Продюсером виступив Пол Ротшильд. Із кожним гуртом голос Джоплін ставав менш блюз-роковим і більш соул-орієнтованим — саме такий, «дорослий» соул-відтінок і визначає «Pearl» серед її записів.

Що шукати на вінілі

Наше видання — «RSD First» реліз Record Store Day, датований 21 квітня 2012 року (за нотатками Discogs, частина магазинів почала продавати платівку вже 17 квітня). Це 180-грамовий вініл на лейблі Columbia, лаковий різ зробив Рей Джанос на Sterling Sound, а тираж пресувала Record Technology Incorporated. На стікері шрінк-обгортки написано, що звук узятий з оригінального мастера, а обкладинку ретельно відтворили за оригінальним артом Баррі Файнстайна і Тома Вілкса. До комплекту додається невеликий друкований вкладиш «The Pearl Sessions». Є й незручна деталь: автор-кредити на задній обкладинці не збігаються з тими, що надруковані на самих лейблах платівки — Discogs прямо вказує, що орієнтувався саме на лейбли як на точніше джерело.

З чого почати

Тому, хто цікавиться саме блюзовим корінням Джоплін, варто почати з «Me And Bobby McGee» і почути, як техаський блюз її юності переплавився в щось значно повільніше й соульніше. Тим, хто прийшов через історію Full Tilt Boogie Band, цікаво буде порівняти цей склад із записами Big Brother and the Holding Company — різниця в тому, наскільки більше простору тут лишено для голосу. А тому, хто хоче рухатись у напрямку блюз далі по каталогу, варто також зазирнути в напрямок рок — Discogs заносить «Pearl» одразу в обидві категорії.