Вінілові платівки Boston

Boston — рідкісний випадок, коли гурт із першої платівки продав більше, ніж за все подальше життя. Дебют 1976 року досі стоїть у колекціях п’яти тисяч користувачів Discogs із середньою оцінкою 4,66 із п’яти — цифра, до якої дотягуються одиниці. І тут одразу незручна правда: більшу частину того, що чути на платівці, зіграв одна людина. У кредитах Том Шольц значиться як соло- і ритм-гітара, акустика, бас, орган, клавінет, перкусія, продюсер і звукоінженер. Гурт у сучасному сенсі зібрався навколо вже готового запису.

Як змінювався звук

Шольц був інженером Polaroid і підходив до звуку як конструктор: домашня студія Foxglove у Вотертауні під Бостоном, самостійно спаяні прилади, багатошарові гітарні партії, зведені так, щоб жодна не заважала іншій. Звідси фірмова риса дебюту — гітар багато, але вони не гудуть у кашу, кожна тримає свою смугу.

Голос Бреда Делпа — друга половина цієї конструкції. Він співає не тільки провідну лінію, а й усі гармонії, і на платівці це десятки накладених доріжок. Делп протримався в гурті з першого складу до 1990-го, потім повернувся в 1994-му і був із Boston майже до кінця життя.

Класичний склад розвалився швидко: Баррі Гудро пішов 1980-го, басист Френ Шіен того ж року, барабанщик Сіб Гашіан — 1982-го. Далі Boston став фактично проєктом Шольца з запрошеними музикантами, і пауза між альбомами росла з двох років до восьми. Слухачі MusicBrainz мітять гурт як hard rock і AOR, і друге слово тут точніше: це важка музика, зроблена з розрахунку на радіо.

Що шукати на вінілі

У нас дебют є у двох різних пресах, і різниця між ними принципова. Європейське перевидання 2017 року з серії We Are Vinyl (Epic / Legacy, 88985438101) тиснуте на голландському заводі Record Industry, вага 180 грамів. У ранауті першої сторони стоїть номер 88697335571 — це каталожний номер попереднього видання, тобто на цю сторону пішов старіший штамп, а не свіжий. Друга сторона вже несе актуальний номер.

Другий варіант — американський прес на Epic / Legacy 19439777371, чорний вініл, зроблений на United Record Pressing у Нешвіллі. Discogs позначає, що цей реліз повторює інший випуск із тими самими матричними даними й відрізняється штрихкодом і кольором маси. Рік випуску на цій позиції у нас у картці не заповнений, у самому Discogs поле теж порожнє — орієнтуватися доводиться по копірайту на конверті, де стоїть 2020.

Мастеринг на обох варіантах тягнеться від однієї роботи: Воллі Трауготт зводив стрічку в Capitol Studios ще у 1976-му, там само альбом і мастерили, а мікс робили в Westlake. Сторона A складається всього з трьох треків і йде сімнадцять із половиною хвилин, при цьому «Foreplay/Long Time» займає майже вісім із них. Сторона B щільніша: п’ять пісень за дев’ятнадцять із половиною хвилин.

З чого почати

Якщо потрібен просто гарний примірник дебюту й не хочеться переплачувати за походження — беріть європейський 180-грамовий: він важчий, доступніший і зустрічається частіше. Якщо принципово мати американський прес — беріть чорний Epic / Legacy. Якщо ви взагалі не слухали Boston цілком, а знаєте тільки «More Than A Feeling», почніть із другої сторони: там гурт звучить менш причесано.

Дебют лежить у розділі Golden Age of Rock. Тим, кому потрібне саме важче крило сімдесятих, більше підійде Hard Rock.