Вінілові платівки The Smiths

The Smiths проіснували п’ять років — з 1982 по 1987 — і встигли записати чотири студійні альбоми. Уся конструкція гурту трималася на протиріччі між двома людьми: Джонні Марр писав світлі, дзвінкі гітарні партії, Моррісі клав на них тексти про самотність, неприкаяність і безвихідь. Саме цей контраст, а не жанр, зробив гурт впливовим — і саме через нього The Smiths досі слухають люди, які вісімдесяті загалом не люблять.

Як змінювався звук

Дебютний The Smiths (1984) звучить сухо й трохи незграбно — гурт сам був незадоволений продакшном. Meat Is Murder (1985) жорсткіший, з відкрито політичними текстами. The Queen Is Dead (1986) вважається вершиною: там і найкращі гітарні партії Марра, і найточніші тексти. Strangeways, Here We Come (1987) виявився останнім, і сам Марр називав його улюбленим — там більше клавішних і найменше типової «смітсівської» формули.

У нашому каталозі гурт стоїть у Post-Punk. Бази даних частіше пишуть indie rock і jangle pop — друга мітка точніша за звучанням, бо гітара Марра побудована саме на дзвінких арпеджіо, а не на пост-панковій сухості.

Тираж The Queen Is Dead, який зараз у каталозі, — аргентинське видання 2023 року, випущене не музичним лейблом, а газетою: серія «Colecciones La Nación» від найбільшої аргентинської газети La Nación, підзаголовок випуску — «The Best of the 80s». У базі Discogs у цього релізу взагалі немає розділу виробників: жоден завод пресування, дистриб’ютор чи студія не вказані — типова ситуація для газетних кіоскових серій, де диск продають як додаток до друкованого видання, а не як самостійний музичний реліз. При цьому склад авторів текстів і музики в кредитах повний: Джонні Марр вказаний окремо ще й як автор аранжування струнних і партії фісгармонії, а на обкладинці — Ален Делон, актор із фільму «Стрілець», чиє фото гурт узяв без жодного офіційного зв’язку з ним самим — практика, типова для оформлення альбомів The Smiths.

Що шукати на вінілі

Важлива річ, яку варто знати заздалегідь: Hatful Of Hollow — не альбом. Це збірка сесій, записаних для радіо Бі-бі-сі, плюс сингли, видана 1984 року. Особливість у тому, що радіоверсії там часто вважають кращими за студійні: вони швидші, живіші й записані майже наживо. Тому багато хто радить починати саме з неї — але це збірка, і структури альбому вона не має.

Louder Than Bombs і The World Won’t Listen — теж збірки, зібрані з синглів і сторін «Б» для різних ринків. Їхні трек-листи частково перетинаються, і купивши обидві, легко отримати один і той самий матеріал двічі.

Студійних альбомів у гурту всього чотири, всі виходять на одній платівці — матеріал короткий, і місця на сторону вистачає з запасом. Це та рідкість, коли повну студійну дискографію можна зібрати без жодного подвійника.

З чого почати

The Queen Is Dead — правильний перший альбом і найзатребуваніша їхня платівка у нашому каталозі. Hatful Of Hollow варто взяти одразу після нього: у ньому ранні пісні в живіших версіях, і саме звідти багато хто закохується в гурт. Strangeways, Here We Come підійде тим, хто вже знає базу і хоче почути, куди гурт рухався перед розпадом.

Поруч: Post-Punk — наша полиця, і Indie Rock, жанр, який фактично з них і виріс.