Вінілові платівки The Cardigans

The Cardigans зібралися в шведському Йончепінгу 31 жовтня 1992 року, і половина учасників прийшла туди з металевих гуртів. Це пояснює те, що інакше пояснити важко: чому у шведського поп-гурту з ніжним вокалом Ніни Перссон в дискографії є два кавери Black Sabbath. У MusicBrainz їх позначають тегами rock вагою сім і indie pop вагою шість — і обидва однаково справедливі, просто для різних альбомів.

Як змінювалося звучання

Перші два альбоми — «Emmerdale» (1994) і «Life» (1995) — це легкий ретро-поп із духовими, органом і навмисною шістдесятницькою фактурою. «First Band On The Moon» (1996) додав до цього кавер «Iron Man» і «Lovefool», яка через фільм База Лурмана зробила гурт відомим у всьому світі й на десять років приклеїла до нього ярлик, від якого вони потім відбивалися.

«Gran Turismo» (1998) — навмисний злам. Гурт прибрав усе ретро й поставив на його місце холодну електроніку, спотворені гітари та щільний, майже індустріальний барабан. Це найтемніший їхній альбом і найбільш комерційно успішний одночасно, що трапляється рідко.

«Long Gone Before Daylight» (2003) — ще один розворот, цього разу в бік акустики й кантрі-фактури, з чи не найкращими текстами Перссон. Далі був «Super Extra Gravity» (2005) і фактична пауза, яка триває досі, з разовими концертами. Продюсер Торе Йоханссон, який вів гурт від початку, повернувся й на пізніх записах.

Що шукати на вінілі

Наші дві платівки — перевидання Stockholm Records 2019 року, і зроблені вони однією командою, що для перевидань рідкість. Ремастеринг Раяна Сміта, нарізка лаку Джо Ніно-Хернеса, обидва в нью-йоркській Sterling Sound, пресування на GZ Media в Чехії. Той факт, що ремастеринг і нарізку робили в одній студії, зазвичай означає меншу кількість проміжних перегонів і чистіший результат.

Перевірити це можна прямо по раннауту. На «Long Gone Before Daylight» на кожній із чотирьох сторін вибито штампом «STERLING» із серійним номером виду 180927E1, а поруч вигравіювано вручну «JN-H» — ініціали Ніно-Хернеса. На «Gran Turismo» логіка та сама: штамповані рядки з каталожним номером і вигравіювані «JNH». Для «Long Gone Before Daylight» у нотатках окремо зазначено, що ремастеринг робився з оригінальних майстер-стрічок, а не з цифрових копій.

Тут же розходження з нашими картками. «Gran Turismo» у Discogs описаний як видання з розкладною обкладинкою й друкованим внутрішнім конвертом, але в характеристиках товару розкладна обкладинка не вказана. У «Long Gone Before Daylight» ситуація дзеркальна: там теж gatefold із зображеним внутрішнім конвертом, і в картці цього теж немає. Обидві позиції варто доповнити.

Різниця у форматі між ними принципова для звуку. «Gran Turismo» — одинадцять треків на одній платівці, приблизно по двадцять хвилин на сторону. «Long Gone Before Daylight» — ті самі одинадцять треків, але розкладені на дві платівки й чотири сторони, тобто близько дванадцяти хвилин на сторону. Другий варіант дає нарізці значно більше місця, і для акустичного альбому з тихими фрагментами це відчутно. Оцінки колекціонерів це підтверджують: 4,84 у подвійного проти 4,59 в одинарного.

З чого почати

Хто знає гурт лише за «Lovefool», отримає найбільший сюрприз від «Gran Turismo». Це холодна, жорстка платівка з «My Favourite Game» і «Erase / Rewind», і після неї уявлення про The Cardigans як про легкий поп не виживає.

Кому ближче тихе й повільне, потрібен «Long Gone Before Daylight»: шестихвилинна «And Then You Kissed Me», «03.45: No Sleep» у фіналі, вокал майже без обробки. Подвійне видання тут не маркетинг, а робоче рішення.

Для контексту навколо гурту зазирніть у поп-рок і інді-рок — The Cardigans легко знаходяться на обох полицях залежно від того, який період брати.