Вінілові платівки Journey

Journey зібралися 1973 року в Сан-Франциско з музикантів, які до того грали в гурті Карлоса Сантани, і перші кілька років були інструментальним джаз-роковим проєктом без жодних хітів. Усе змінилося 1977-го, коли до складу взяли Стіва Перрі — вокаліста з діапазоном, під який довелося переписати всю музику. Через чотири роки після цього вийшов альбом, з якого починається вся їхня подальша історія.

Як змінювався звук

Ранній період — це складні інструментальні побудови, цікаві переважно музикантам. З приходом Перрі гурт перебудувався на пісенний формат із великими приспівами, і Escape (1981) став вершиною цієї конструкції: там «Don’t Stop Believin’», «Open Arms» і той самий баланс між гітарою й клавішами, який потім копіювали всі стадіонні гурти вісімдесятих. Frontiers (1983) додає синтезаторів і жорсткості. Після відходу Перрі гурт кілька разів змінював вокалістів, а з 2007 року співає Арнель Пінеда з Філіппін — його знайшли за відео на YouTube, де він виконував кавери Journey.

Тираж Greatest Hits, який зараз у каталозі, — не перевидання старих матриць, а свіжий ремастеринг 2024 року: плівки оцифрували в 192 кГц, і вже з цього цифрового майстер-файлу нарізали вініл. Реліз-продюсером цього видання в кредитах Discogs значиться сам Стів Перрі — разом з Джоном Джексоном він підписаний як «Reissue Producer / Vinyl Producer», тобто колишній вокаліст особисто курував, яким вийде цей тираж збірки, що зробила гурт відомим. Мастерингом на Gateway Mastering займався Адам Аян, а лак для преса різав Кріс Беллман на Bernie Grundman Mastering в Голлівуді — саме та студія, що традиційно працює з архівним каталогом Sony/Legacy. У кредитах не вказано жодного інженера чи продюсера з боку самого лейбла, окрім цих трьох імен, — усе інше, включно з оригінальним зведенням пісень вісімдесятих, лишилося поза цим виданням. На всіх чотирьох сторонах подвійника в раннауті стоять ініціали «CB» — Беллман особисто різав лак для кожної зі сторін, тож збірка з пісень різних десятиліть зведена в одному й тому самому підході до мастерингу. До комплекту додається друкований аркуш з текстами пісень. Дистриб’ютором на етикетці записано Sony Music Entertainment напряму, без посередників-ліцензіатів для окремих країн — типова практика для великих ювілейних тиражів архівного каталогу.

Що шукати на вінілі

Перше: Greatest Hits — це збірка 1988 року, одна з найдовше присутніх у чартах в історії. Вона зручна й у нас найзатребуваніша, але альбомом не є, і уявлення про те, як Journey будували платівки, не дає жодного.

Друге, суто практичне: матеріал вісімдесятих зводили з широким динамічним діапазоном, до епохи боротьби за гучність. Ювілейні перевидання Escape і Frontiers на 180 грамах зроблені з відповідних ремастерів і залишають повітря навколо вокалу — це той випадок, коли платівка звучить помітно вільніше за поширені цифрові версії.

Третє: Frontiers виданий подвійником не через довжину, а через розкладку матеріалу з розширеними бонусами. Escape вміщається на одну платівку в ювілейному оформленні.

З чого почати

Escape — правильний перший альбом: він цільний, з нього походить усе, за що гурт знають, і слухається підряд без пропусків. Greatest Hits має сенс, якщо вам потрібні саме пісні на одну полицю, без занурення. Frontiers варто брати після Escape — це продовження того самого підходу з жорсткішим звуком.

Далі: Golden Age of Rock — наша полиця, і Pop Rock, куди Journey фактично й привели цілий жанр.