Вінілові платівки Jimi Hendrix

Попри ім’я на обкладинці, Band Of Gypsys — це не альбом The Jimi Hendrix Experience: за даними MusicBrainz, той тріо-склад із Мітчем Мітчеллом і Ноелом Реддінгом розпався в червні 1969-го, а цей запис зробило зовсім інше тріо. І ще одна незручна деталь: за нотатками Discogs, мастеринг і поліграфія нашого «ювілейного» тиражу 2020 року практично ідентичні попередньому європейському виданню 2018-го — відрізняється тільки колір вінілу й новий штрихкод-стікер, наклеєний поверх старого номера на обкладинці.

Як змінювалося звучання: від Experience до тріо за півтора року

The Jimi Hendrix Experience, за даними MusicBrainz, проіснувала з 1966 по червень 1969 року. Влітку того ж 1969-го, для виступу на Вудстоку, Гендрікс зібрав уже інший, розширений склад під назвою Gypsy Sun and Rainbows. А до кінця року він звузив формат до жорсткого тріо: басист Біллі Кокс (Billy Cox), його товариш ще з армійських часів, і барабанщик Баді Майлз (Buddy Miles), відомий фанковим, важчим стилем гри — саме це тріо називалося Band of Gypsys. За нотатками Discogs, запис зроблено наживо в нью-йоркському Fillmore East у ніч на 1 січня 1970 року, і це фактично єдиний офіційний студійний документ цього короткоживого складу: менш ніж через дев’ять місяців, 18 вересня 1970-го, Гендрікса не стало. Тобто між розпадом Experience і смертю музиканта пройшло трохи більше року, і за цей рік він встиг змінити щонайменше два різні склади акомпануючих музикантів.

Що шукати на вінілі

Наше видання — «ювілейний» тираж 2020 року на прозорому червоно-чорно-білому мармуровому вінілі, 180 грам, у розкладній обкладинці, з ручним гравіюванням раннауту на обох сторонах. Ремастерингом з оригінальних двоканальних майстер-стрічок займався Едді Крамер (Eddie Kramer) — інженер, який записував і зводив більшість студійних альбомів Гендрікса за життя, під наглядом Джейні Хендрікс (Janie Hendrix) і Джона Макдермотта (John McDermott). Продюсером у кредитах Discogs значиться абстрактна компанія Heaven Research, а не конкретна людина. За тими ж нотатками Discogs, мастер і поліграфія цього тиражу «строго ідентичні» європейському виданню 2018 року — відрізняється лише марморовий колір вінілу та новий штрихкод-стікер поверх старого номера на обкладинці. Альбом відкриває дев’ятихвилинний «Who Knows», а першу сторону закриває фірмова дванадцятихвилинна імпровізація «Machine Gun». За статистикою спільноти Discogs, це видання тримають у колекціях 1668 користувачів із середньою оцінкою 4,77 з 161 голосу — Другу сторону пластинки складають чотири коротші пісні — «Changes», «Power To Love», «Message To Love» і завершальна «We Gotta Live Together», — і за довжиною вони разюче контрастують із двома розлогими імпровізаціями сторони A. один з найвищих рейтингів серед перевидань Гендрікса на майданчику.

З чого почати

Якщо хочете почути Гендрікса-імпровізатора наживо, а не студійного перфекціоніста — дванадцятихвилинна «Machine Gun» на стороні A є візитівкою його гри в останній рік життя.

Якщо цікаво, чим тріо Band of Gypsys відрізнялося від класичного складу золотої епохи рок-музики — слухайте важчу, фанковішу ритм-секцію Кокса й Майлза замість звичної гри Мітчелла й Реддінга.

Якщо хочете почути Баді Майлза не лише як барабанщика, а й як співавтора — фінальний трек «We Gotta Live Together» написаний ним у співавторстві з Гендріксом і в стилістиці ближче до блюзу, ніж до психоделічного рок-звучання Experience.