Вінілові платівки Ice Cube

О’Ші Джексон, 1969 року народження, пішов з N.W.A наприкінці вісімдесятих через гроші й повернувся сольно вже з іншим завданням: не описувати вулицю, а звинувачувати. MusicBrainz дає йому мітки hip hop, gangsta rap, hardcore hip hop і west coast hip hop, і окремо — political hip hop. Дві платівки в нашому каталозі це рання, найгостріша пара: дебютний «AmeriKKKa’s Most Wanted» 1990 року і «Death Certificate» 1991-го. Обидві в перевиданнях, оригінальних тиражів початку дев’яностих у нас немає.

Як змінювалося звучання

Різницю між двома альбомами найпростіше пояснити не музикознавчо, а за кредитами. Дебют робила нью-йоркська команда The Bomb Squad — та сама, що будувала звук Public Enemy, — разом з Da Lench Mob, а за пультом стояли інженери Кріс Шоу, Ден Вуд і Нік Сансано. Звідси щільність, шаруватість і майже індустріальний шум: каліфорнійський реп, записаний східним узбережжям.

«Death Certificate» через рік — це вже повністю Лос-Анджелес. Записувався він на Paramount Recording Studios, зводився на Westlake Studios, продюсували Sir Jinx, Boogiemen і сам Айс Кьюб, який тут значиться ще й виконавчим продюсером. Матеріал став сухішим і прямішим, а бас вийшов на передній план.

Форма другого альбому теж інша. Discogs зберігає авторський поділ: сторона А підписана The Death Side і починається з треку «The Funeral», сторона B — The Life Side, і відкриває її «The Birth». Двадцять одна позиція на одному диску — платівка з дуже щільно нарізаними сторонами, і це варто мати на увазі, вибираючи гучність.

Що шукати на вінілі

Географія кредитів дзеркально повторюється в мастерингу. «AmeriKKKa’s Most Wanted» мастерив Гові Вайнберг — нью-йоркська школа, — а «Death Certificate» проходив через Bernie Grundman Mastering у Лос-Анджелесі, де за пультом стояв Браян Гарднер. Два альбоми, записані з різницею в рік, зроблені на двох протилежних узбережжях від початку до кінця, і на слух це чути навіть у балансі верхів.

Наші видання теж різні за походженням. «AmeriKKKa’s Most Wanted» — європейський тираж 2013 року на 180 грамах, і раннаут прямо називає завод: поруч з номерами 113750E1/A і 113750E2/A вибито адресу www.gzvinyl.com, тобто чеська GZ Media. У комплекті друкований внутрішній пакет із фотографіями, кредитами і хронометражем кожного треку — рідкість для перевидання — плюс код завантаження.

«Death Certificate» — американський тираж 2015 року з каталожним номером B0022415-01, і в його нотатках Discogs зазначає важливу річ: обкладинка неголографічна. Оригінал 1991 року мав фольговане покриття, у перевиданні його немає, і це перше, що помітить власник старої платівки. Хронометраж на цьому виданні не вказаний узагалі, тому орієнтуватися доводиться на кількість треків.

З чого почати

Слухачеві, який приходить за звуком, а не за текстами, логічніше починати з дебюту: продакшн The Bomb Squad досі звучить сучасніше за більшість того, що робилося 1990 року, а європейське видання на 180 грамах з нормальним внутрішнім пакетом — просто добре зроблена платівка. Тому, кому потрібен Айс Кьюб як публіцист, потрібен «Death Certificate»: там і «Black Korea», і «No Vaseline», через які альбом свого часу опинився в центрі скандалу, і його не можна слухати між справами.

Обидва альбоми лежать у класичному репі й хіп-хопі, але якщо вам цікаво, як цей звук розвивався далі й розійшовся на десяток гілок, зручніше рухатися через ширший розділ хіп-хопу. Обидві платівки розбирають рівно, без сплесків, і повторні поставки бувають не завжди.