Вінілові платівки JAY-Z

Шон Картер починав як швидкий технічний репер бруклінської школи, а закінчив людиною, чиї платівки продаються не за рядок, а за репутацію. Між цими двома станами лежить приблизно п’ять років і два альбоми, обидва є в нас. Цікаво, що ці п’ять років видно навіть без прослуховування — досить порівняти, хто продюсував: у 1998-му це Swizz Beatz і Timbaland, у 2001-му — Каньє Вест, Just Blaze і Bink!. Зміна складу продюсерів тут важливіша за зміну текстів.

Як змінювалося звучання

«Vol. 2… Hard Knock Life» (1998) — це момент, коли Jay-Z перестав грати в андеграунд. Біти агресивні, семпли впізнавані до нахабства (заголовний трек побудований на пісні з мюзиклу «Annie»), і весь альбом зроблений так, щоб працювати з радіо. Це принесло йому першу «Ґреммі» і перші мільйони, а разом із ними — репутацію людини, яка проміняла техніку на чарти.

«The Blueprint» (2001) відповідає на цей закид зміною бази. Замість синтетичних бітів кінця дев’яностих тут прискорені соул-семпли — прийом, який слухачі згодом назвуть chipmunk soul і який приніс Каньє Весту першу гучну роботу. Читання стало повільнішим і жорсткішим, а сам альбом записали приблизно за два тижні. Ця пара платівок і показує головний перехід у кар’єрі: від бітів, зроблених під радіо, до бітів, зроблених із чужих платівок.

Що шукати на вінілі

Обидві наші позиції — перевидання, і в кожного своя особливість у деталях, які на обкладинці не пишуть. «Vol. 2… Hard Knock Life» вийшов 2014 року в серії до тридцятиріччя Def Jam із каталожним номером 314 558 902-1. Але у раннауті всіх чотирьох сторін вибиті інші числа — 314558903 і 314558904, тобто номери оригінального американського подвійника 1998 року. Простіше кажучи, ювілейна серія використала стару розмітку, і це найшвидший спосіб відрізнити цей тираж від пізніших.

«The Blueprint» у нас — британсько-європейський перепрес 2011 року: 180 грамів, розкладна обкладинка, мастеринг на Masterdisk у Тоні Дозі, а тиснули на чеському GZ, чия адреса «www.gzvinyl.com» так само вигравіювана в раннауті сторін A і C. До платівки додається ваучер на завантаження MP3-версії альбому — деталь, яку легко пропустити серед вкладишів, але вона й досі дійсна для цього тиражу. Тут є пастка, про яку варто знати заздалегідь: на конверті не вказані два останні треки сторони D — «Breathe Easy (Lyrical Exercise)» і «Girls, Girls, Girls (Part 2)». Вони на платівці є, просто трек-лист на обкладинці неповний. Ще в комплект клали ваучер на mp3-завантаження — за чотирнадцять років він давно мертвий, і розраховувати на нього не варто. У нашій картці, до слова, вага 180 грамів не вказана; допишемо.

З чого почати

Якщо ви заходите в його каталог уперше, беріть «The Blueprint» — це альбом, який найчастіше називають найкращим у нього, і водночас найзручніший для вінілу: сорок дев’ять хвилин, розкладених на чотири сторони без перевантаження канавки. «Vol. 2…» цікавий іншим слухачам — тим, кому потрібен документ епохи, коли реп щойно навчився продаватися мільйонними накладами. А якщо ви прийшли за соулом, який лежить в основі семплів «The Blueprint», ці платівки логічно доповнити полицею Soul/Funk; сам же Jay-Z у нас лежить у Classic Rap/Hip-Hop.