Вінілові платівки Busta Rhymes

Тревор Джордж Сміт-молодший народився у Брукліні 1972 року, а репутацію заробив ще до власного альбому — куплетом у складі Leaders of the New School на «Scenario» A Tribe Called Quest. Сольно почав 1996-го, і відтоді Busta Rhymes лишається одним із небагатьох реперів, чия впізнаваність тримається не на текстах і не на бітах, а на самій манері подачі: швидкість, різкі зміни розміру, голос, який працює як ударний інструмент. MusicBrainz ставить йому hip hop із найбільшою вагою, а одразу за ним — hardcore hip hop і east coast hip hop, і це вичерпно описує координати.

Як змінювався звук

Ранній Busta — це нью-йоркська школа кінця дев’яностих у чистому вигляді: щільні біти, семпли, багато гостей. До «Genesis» 2001 року він підійшов уже зіркою, і альбом це чути: у списку тих, хто зводив платівку, Discogs називає Dr. Dre поряд із Pete Rock, DURO і Браяном Спрінґером. Для східнобережного релізу присутність Дре в кредитах — не дрібниця, а знак того, що межа між узбережжями на той момент уже стерлася. Записували частинами в Нью-Йорку, у Soundtrack і Daddy’s House, і на віргінській Mastersound — тобто на території продюсерів двох різних шкіл одночасно.

«Blockbusta» 2023 року — платівка людини, яка вже нічого нікому не доводить. Дев’ятнадцять треків, темп той самий, але подача суха й сучасна: менше семплів, більше простору, і читка, яка на п’ятдесят першому році життя автора звучить рівно так само швидко, як тридцять років тому.

Що шукати на вінілі

«Genesis» у нас лежить у виданні Music On Vinyl 2016 року — це дві прозорі платівки по 180 грам, тираж обмежений тисячею пронумерованих комплектів, тиснуто на нідерландському Record Industry. Каталожний номер MOVLP 1603 витравлений у ранауті кожної сторони поряд із заводським кодом; мастеринг робив Том Койн у Sterling Sound. Прозорий вініл варто розуміти правильно: він виглядає добре, але барвник у суміші завжди трохи піднімає рівень поверхневого шуму порівняно з чорним, і на тихих інтерлюдіях це чути. Ще одна практична деталь: інтерлюдії підписані тільки на вкладеному аркуші, на самих етикетках їх немає — тож не лякайтеся, якщо кількість треків на конверті й на платівці не збіжиться.

«Blockbusta» — звичайне американське видання на Epic, дві платівки, без обмеженого тиражу і кольору. Discogs на нього не наводить ані студії мастерингу, ані імені різьбяра — для сучасних мейджорних релізів це буденність. І окремо про нашу картку «Genesis»: у полі «Колір/особливості» там зараз лежить не значення, а фактично весь довідник термінів. Це збій імпорту, а не опис платівки; орієнтуйтеся на назву товару, де стоять правильні «Прозорий, 180 грам, Лімітоване, Пронумерований».

З чого почати

Якщо вам потрібен канонічний Busta — беріть «Genesis»: це його найповніша платівка нульових, з усіма характерними прийомами і з продюсерським складом, який сам по собі варто вивчити. Основний масив такого репу зібраний у розділі Classic Rap/Hip-Hop.

Якщо цікавить радше сучасний стан справ — тоді «Blockbusta», він коротший у сприйнятті й не вимагає знання контексту. Гостьові вокальні партії обох альбомів ведуть у бік R&B / Neo-Soul, і звідти зручно рухатися далі.

Колекціонеру ж цікавіший саме прозорий двадцятилітній «Genesis»: нумерований тираж на тисячу — це та рідкість, яку на вторинному ринку доводиться шукати роками.