Вінілові платівки Wu-Tang Clan

Wu-Tang Clan зібрався на Стейтен-Айленді 1992 року як дев’ять окремих реперів під єдиним продюсерським управлінням RZA. Контракт, який вони підписали, був безпрецедентним: група працює як ціле, але кожен учасник вільний укладати сольні угоди з іншими лейблами. Саме ця схема за кілька років дала десяток сольних альбомів, і саме вона зробила Wu-Tang не гуртом, а мережею.

Як змінювався звук

Enter The Wu-Tang (36 Chambers) (1993) звучить навмисно брудно: RZA будував біти на семплах із гонконгівських бойовиків і старих соул-платівок, записував усе на дешевому обладнанні й не прибирав шум. Ця сирість була естетичним рішенням, а не браком бюджету. Wu-Tang Forever (1997) — повна протилежність: подвійний за обсягом, з оркестровими семплами й амбіцією на епос. Iron Flag (2001) вийшов у момент, коли схема з дев’ятьма сольними кар’єрами вже почала розсипатися, і звучить рівніше й менш ризиковано.

У каталозі є ще одна платівка, яку легко проґавити серед студійних альбомів — «The Wu-Tang Classics Vol 2 (A Shaolin Instrumental Series)» 2014 року, подвійний LP суто з інструментальними версіями пʼятнадцяти треків, без жодного вокалу. Це формат, який любить діджейська й семпл-аудиторія: чисті біти Wu-Tang Clan без начитки, зручні для скретчу або власних оверлеїв.

«Legend Of The Wu-Tang» на сірому вінілі — не загальний тираж, а ексклюзив французької мережі FNAC: саме вона зазначена в кредитах Discogs як єдиний рітейлер цього накладу. Права на записи датовані ще 2004 роком, а сам тираж на сірому вінілі випущений 2017-2018 років, з карткою для завантаження цифрової версії в комплекті.

«Iron Flag» 2017 року використовує ті самі 180-грамові матриці, що й попередній тираж того самого альбому — Discogs прямо посилається на ідентичний реліз, тобто це не новий різ лака, а повторний друк зі старих стемперів. У кредитах є й гостьовий камео: Рон Айлі з’являється на записі за люб’язним дозволом DreamWorks Records, його тодішнього лейблу — типовий приклад того, як розчищення прав гостя фіксується прямо на конверті.

Що шукати на вінілі

36 Chambers у каталозі є одразу в кількох тиражах — жовтому лімітованому і звичайному на 180 грамах. Тут важливо розуміти, з чим маєте справу: оригінальний прес Loud Records 1993 року був невеликим і сьогодні є предметом колекціонування, а все, що на полиці зараз, — перевидання пізніших років. Це нормальні платівки, і ми не називаємо їх оригіналами.

Wu-Tang Forever виходить бокс-сетом із чотирьох платівок: альбом справді такий довгий, це не розширене видання. Legend Of The Wu-Tang — збірка хітів, а Wu-Tang Classics — інструментальна серія без вокалу. Обидва релізи легко прийняти за альбоми, хоча вони ними не є.

І окремо, бо про це питають: легендарний Once Upon A Time In Shaolin, випущений в єдиному примірнику, на вінілі не продається і не продаватиметься. Будь-яка пропозиція «того самого альбому» на платівці — не він.

З чого почати

36 Chambers закриває питання: це найвпливовіший реп-альбом дев’яностих і найпродаваніша позиція Wu-Tang у нас. Wu-Tang Forever має сенс тим, хто вже знає дебют і готовий до чотирьох платівок поспіль. А інструментальні збірки цікаві тим, хто слухає саме продакшн RZA — там чути, як зібрані біти, без голосів поверх.

Далі: Classic Rap/Hip-Hop — рідна полиця, і Soul, звідки RZA брав більшість семплів.