Вінілові платівки Dr. Dre

Андре Ромелл Янґ, 1965 року народження, зробив для звучання західного узбережжя більше, ніж будь-хто інший: спершу як учасник N.W.A, потім як співзасновник Death Row, далі як власник Aftermath. MusicBrainz описує його чотирма мітками з найбільшою вагою — hip hop, west coast hip hop, g-funk, gangsta rap, — і два альбоми, які є в нас на платівках, це рівно два кроки цієї історії. Одразу про незручне: обидва наші видання 2023 року, це перевидання, а не оригінальні тиражі дев’яностих, і колекційної вартості раритету вони не мають.

Як змінювалося звучання

«The Chronic» 1992 року записувався на Death Row Studios, і в кредитах перевидання це зафіксовано окремим рядком. Виконавчим продюсером там значиться Шуґ Найт, зведення робили Ґреґ Роял і Кріс «The Glove» Тейлор разом із самим Дре. Це і є g-funk у первинному вигляді: повільний темп, живий бас, синтезаторна тема поверх, простір між інструментами замість щільності.

«2001», який вийшов через сім років, звучить принципово інакше, і причина технічна. Зводили його вже на Larrabee Sound Studios і Larrabee North — двох студіях, а не одній, — і продакшн там багатошаровий, з живими музикантами замість семплів. Discogs залишає обом альбомам ті самі стилі, Gangsta і G-Funk, але на слух різниця в щільності очевидна: «The Chronic» дихає, «2001» тисне.

Спільне в них те, що рідко збігається у релізах з різницею в сім років і на різних лейблах: обидва мастерилися в Bernie Grundman Mastering. Це видно в кредитах перевидань, і саме тому дві платівки поруч не конфліктують по гучності й тембру, хоча зроблені різними командами.

Що шукати на вінілі

Виробничо це два зовсім різні маршрути, і Discogs дає деталі, яких немає в описі товару. «The Chronic» у версії 2023 року має країною США, але жоден етап виробництва там не американський: гальваніку робили на GZ Media в Чехії, а пресували на Precision Record Pressing у Канаді. Раннаут це підтверджує — на всіх чотирьох сторонах вибито 10-94411 / 4550073 з номерами штампів 247295E1 – 247295E4. Фонограма при цьому належить ARY Inc. і ліцензована Interscope: спадок Death Row тепер керується саме через цю структуру.

«2001» пройшов європейським шляхом. Гальваніка — завод TAKT у Польщі, і на звороті целофану надруковано Made in Poland. Раннаути розділені на дві партії: сторони A і B несуть номер 010694355, сторони C і D — 010694416, тобто два диски різалися окремими роботами. Приємна дрібниця, яку варто знати заздалегідь: платівки їдуть у білих антистатичних конвертах з поліетиленовою підкладкою, тож міняти внутрішні пакети одразу після покупки не доведеться.

І головне застереження для колекціонера. У нотатках до «2001» Discogs прямо пише, що це видання має ту саму обкладинку, вкладку й етикетки, що європейські тиражі 2019 і 2022 років, а відрізняється тільки раннаутами; хто саме різав лак і на якому заводі пресували, спільнота досі не встановила. Тобто якщо у вас уже є один із тих тиражів, візуально нової платівки ви не отримаєте — різниця буде тільки в матриці.

З чого почати

Вибір тут не між рівнями якості, а між двома станами жанру. Беріть «The Chronic», якщо цікавить точка, з якої почався звук західного узбережжя, і якщо ви готові слухати платівку як історичний документ — з усією прямотою текстів 1992 року. Беріть «2001», якщо потрібен зразок студійного продакшну на межі тисячоліть: він голосніший, детальніший і краще розкривається на нормальній акустиці.

Обидві платівки — по два диски, і обидві сидять у розділі класичного репу і хіп-хопу. Якщо ж вас цікавить саме бас і те, звідки Дре брав свої лінії, має сенс зайти з іншого боку — через фанк, на якому вибудувано половину його продакшну.