Вінілові платівки Apparat

Саша Рінг працює під ім’ям Apparat із кінця дев’яностих і від початку тримався осторонь танцювального конвеєра: свій берлінський лейбл Shitkatapult він завів 1999 року саме для того, щоб не пояснювати нікому, чому трек не має бочки. Його музика зібрана з дрібних деталей — тріскіт, обрізані петлі, струнні, вокал, поданий майже пошепки, — і жодна з цих деталей не працює окремо. Одразу важливе про наш асортимент: із трьох позицій одна взагалі не є альбомом у звичному сенсі. Це музика до вистави, і слухати її як самостійну платівку можна, але задум був інший.

Як змінювався звук

Krieg Und Frieden написаний для постановки «Війна і мир» Себастьяна Гартмана в лейпцизькому Schauspiel. Це чути в структурі: назви на кшталт Tod і Austerlitz прив’язані до сцен роману, а не до музичної форми, і два варіанти головної теми — з піцикато і без — стоять поруч, як стоять у театральній партитурі. Оцінка на Discogs у цього релізу найнижча з трьох, 4,18, і причина не в якості, а в тому, що слухачі приходять по альбом, а отримують партитуру.

LP5 2019 року — навпаки, найзібраніший запис Рінга. Мьют дав йому доступ до великих імен: зводив Гарет Джонс, той самий, що працював із класикою лейбла у вісімдесятих, мастерив Алекс Уортон на Abbey Road. Discogs розкладає альбом на ambient, downtempo, electro і neo-classical одночасно, і десять треків справді ходять між цими станами без швів.

A Hum Of Maybe написаний і спродюсований з березня по жовтень 2025-го, у співпраці з KÁRYYN, і вийшов у 2026-му подвійним. Одинадцять речей розкладені на чотири сторони дуже нерівно — на стороні C їх лише дві, — тобто матеріал розставляли за драматургією, а не за арифметикою.

Що шукати на вінілі

Наш A Hum Of Maybe — лімітований наклад на бірюзовому пластику, зроблений у Німеччині: лак різав Андреас Кауффельт у берлінській Schnittstelle, мастеринг робив Зіно Мікорай, тиснули на Optimal Media. На конверті стоїть присвята «For Elisa and Nera» — деталь, якої немає в жодному описі магазину.

LP5 тиснули на тому самому заводі, але лак і мастеринг тут інші: Алекс Уортон працював на Abbey Road і залишив у раннауті сторони B свій підпис — слово Alex поруч із номером STUMM 436. Це найпростіша ознака оригінального накладу. У комплекті йшли посилання на цифрову копію і друкований арт, а на плівці був круглий срібний стікер.

Krieg Und Frieden зроблений скромніше: одна платівка, код на завантаження, мастеринг Кая Бланкенберга у Scape Mastering. Зате це єдиний реліз у трійці, де Рінг вказаний співпродюсером разом із Nackt, і єдиний, де матеріал писався під конкретні сцени з фіксованим хронометражем.

З чого почати

Найбезпечніший вхід — LP5. Він рівний за настроєм, добре зроблений технічно і не вимагає ні контексту, ні терпіння; після нього стає зрозуміло, як улаштована решта. Розділ, де живуть найближчі за логікою імена, — IDM/Experimental.

Якщо вам потрібна платівка на весь вечір, беріть подвійний A Hum Of Maybe: бірюзовий наклад лімітований і в природі його небагато, а чотири сторони дають простір, якого немає в однодискових релізах Рінга.

Krieg Und Frieden натомість варто брати останнім і розуміючи, що це партитура. У ній є речі, яких Apparat більше ніде не робив, — але слухати її фоном не вийде. Продовження шукайте в Downtempo / Ambient / Electronic.