Вінілові платівки The xx

Три інструменти, два голоси й тиша між ними — на цьому тримається все, що зробили The xx. Гурт зібрався 2005 року в лондонському Вондсворті: Ромі Медлі Крофт, Олівер Сім, Джеймі Сміт і Барія Курейші, однокласники з однієї школи. Дебют, який вони випустили за чотири роки, звучав так, ніби з нього прибрали половину партій. Прибрали свідомо: гітара йде відлунням, бас виведений уперед, електронний біт ледь позначений, а простір між фразами важить не менше за самі фрази. Ромі й Олівер співають не дуетом, а назустріч одне одному — два монологи, що випадково збіглися в часі.

Як змінювався звук

Дебютний xx записували в XL Studios на заході Лондона з грудня 2008 по квітень 2009 року і зводили там же протягом наступного місяця. Умови були студентські, і саме з них виріс метод: якщо не можна грати голосно, доводиться грати точно. Барія Курейші пішла невдовзі після релізу, квартет став тріо — і склад відтоді не змінювався.

Coexist 2012 року пішов ще далі в бік тиші. Джеймі Сміт на той момент уже працював як Jamie xx і приніс у гурт клубну геометрію: сталевий пан, хаусові патерни, ритміку, витягнуту з танцполу й прикручену на дві третини гучності.

I See You 2017 року вперше розкрився назовні: семпли, духові, справжня динаміка. Змінилася й географія — платівку писали в десятьох місцях, від Park Avenue Armory у Нью-Йорку до Greenhouse Studios у Рейк’явіку й Marfa Recording Company в техаській пустелі. MusicBrainz тримає гурт під тегами indie pop, alternative dance та indietronica, і всі три однаково справедливі, тільки для різних альбомів.

Що шукати на вінілі

Три платівки в нас — три різні історії пресингу. Дебютний xx у нашому виданні важить 190 грамів (у характеристиках картки вага не проставлена, хоча на пресі вона є) і приходить у прорізаній обкладинці, з постером-вкладкою та в зовнішньому PVC-конверті зі стікером. Головне тут — шостий трек сторони A: Hot Like Fire існує лише на вінілі, на цифрі й компакті його немає. Мастеринг робив Нілеш Пател у The Exchange у Камдені, лак різали й тиснули на Optimal Media, а в раннаутах ледь помітно вигравіювані символи — Δμ на стороні A і Tδ на стороні B.

Coexist у нас — ювілейне видання 2023 року на прозорому вінілі. Мастеринг і нарізку лаку робила Менді Парнелл у Black Saloon Studios, і її ім’я вибите в раннауті сторони A повністю: MANDY PARNELL BLACK SALOON. Обкладинка біла прорізана, всередині складений вкладиш із текстами; частина накладу йшла в прозорому PVC-чохлі з хайп-стікером.

I See You — той випадок, коли картка недоговорює: у комплекті не лише платівка, а ще й компакт-диск із тим самим порядком треків і проставленим хронометражем. Мастеринг Джона Девіса, інженер Марта Салоньї, зведення Девіда Вренча і Джеймі Сміта. Раннаути тут вигравіювані від руки, не витиснені штампом. Усі три позиції, до речі, пройшли через один завод — німецьку Optimal Media.

З чого почати

Тим, хто приходить до гурту вперше, розумно брати дебют: він найкоротший, найщільніший і найкраще пояснює, навіщо взагалі знадобилися The xx. Слухати краще ввечері й тихо — на гучності, розрахованій на кімнату, а не на клуб.

Якщо вас цікавить радше атмосфера, ніж пісенна форма, ваш вибір — Coexist на прозорому: він працює як єдиний блок, а не як набір треків. Сусідні полиці шукайте в розділі Shoegaze / Dream Pop, де діє та сама логіка розмитого краю й повільного розгортання.

А якщо вам ближчі гітарні структури і хочеться почути, як мінімалізм повертається у звичайну пісню, починайте з I See You, а далі рухайтеся в Indie Rock. Розбирають ці три позиції нерівномірно: дебют і Coexist ідуть швидше, тож якщо бачите їх у наявності — краще не відкладати.