Вінілові платівки Viagra Boys

Viagra Boys зібралися в Стокгольмі 2015 року, і склад у них незвично великий для панк-гурту: вокаліст Себастьян Мерфі, гітарист Лінус Гілльборг, клавішник Еліас Юнґквіст, басист Генрік Гьоккерт, барабанщик Тор Шьоден і — головне — саксофоніст Оскар Карльс. Саксофон тут не гість на один трек, а штатний інструмент, і саме він відрізняє їх від решти сучасної пост-панк сцени.

Як змінювалося звучання

Теги MusicBrainz описують їх набором, який рідко бачиш разом: post-punk вагою 10, garage punk 8, art punk 7, cowpunk і dance-punk по 5. Ковпанк — це панк із кантрі-механікою, і в їхньому випадку мітка не випадкова: значна частина матеріалу побудована на прямому хиткому ритмі, ближчому до бару, ніж до клубу.

«Street Worms» 2018 року — дебют і найсухіша їхня платівка. Тут ще чути гараж: мало обробки, багато простору, саксофон грає майже весь час і майже завжди не в темі, а поперек неї.

Первісний гітарист Расмус Бубер відіграв з 2015 по 2017 рік і на дебюті вже не значиться постійним учасником — гурт до першого альбому встиг перебудуватися.

«Cave World» 2022 року значно щільніший і танцювальніший, з електронними шарами й прямою бочкою. Це та платівка, де мітка dance-punk перестає бути теоретичною.

Тексти в них весь час про одне: сатира на надмірну маскулінність і на конспірологію правого штибу. Подача при цьому не публіцистична, а гротескна — Мерфі грає персонажа, а не читає маніфест, і без цієї різниці гурт розуміється неправильно.

Що шукати на вінілі

Каталог невеликий і охоплює три альбоми, кожен зі свого періоду.

«Street Worms» у нас у перевиданні на прозорому вініли. Прозора заливка — найшумніша з усіх, бо в ній немає сажі, яка в чорному пластику працює і барвником, і антистатиком. Для дебюту, побудованого на паузах і сухому записі, це помітно: там, де гурт залишив тишу, з’явиться легкий фон. Якщо для вас це критично, шукайте чорний прес; якщо ні — прозорий тираж має перевагу в іншому: на світлі видно стан канавки, і подряпину можна побачити ще до програвання.

«Cave World» і «Viagr Aboys» ідуть звичайними чорними виданнями. Для «Cave World» це вдале збігання: альбом щільний і низький, і чорний пластик тут дає рівний фон під бочку.

Назва останньої платівки не помилка нашого каталогу — гурт справді переставив пробіл у власному імені, і на обкладинці стоїть саме такий варіант.

Одну річ про ці три платівки варто сказати окремо, бо вона пояснює, чому вони звучать як одна робота, а не як три різні. Команда за пультом не мінялася: зводив і продюсував усі три Пелле Ґуннерфельдт, мастеринг робив Робін Шмідт у студії 24-96 Mastering. Від дебюту 2018 року до останнього альбому 2025-го це ті самі люди, і саме звідси береться однакова подача саксофона й баса на всіх трьох.

Ще дві дрібниці з вихідних даних. Наш прес «Street Worms» — шостий за рахунком, це вказано просто на наліпці; для дебюту невеликого шведського гурту шість перевидань за п’ять років говорять самі за себе. А на «Viagr Aboys» тривалості треків не надруковані взагалі, тож зорієнтуватися по хронометражу перед покупкою не вийде — доведеться дивитися сторонній довідник.

З чого почати

Тим, хто хоче гурт у первісному вигляді, потрібен «Street Worms»: сухий, гаражний, з саксофоном на першому плані.

Якщо ближче щільне й танцювальне, беріть «Cave World» — від нього логічно рухатися до сусідів по Post-Punk.

А слухачам, які приходять не за жанром, а за гітарами загалом, підійде «Viagr Aboys» — найрівніша їхня робота, і після неї природно розширювати добірку в бік Alternative Rock.