Вінілові платівки Amyl and The Sniffers

Історія Amyl and The Sniffers починається з добового спринту: 2016 року четверо мешканців однієї орендованої хати в Мельбурні за дванадцять годин написали, записали й випустили дебютний міні-альбом. Це не легенда для преси, а точний опис методу — гурт і далі працює так, ніби репетиція вже є концертом. Емі Тейлор співає без жодної спроби здаватися приємною, решта складу грає австралійський паб-рок сімдесятих, який у Мельбурні ніколи й не помирав. У нас три їхні платівки, і між ними є різниця, про яку варто знати до покупки.

Як змінювалося звучання

Ранні міні-альбоми — це гараж у прямому сенсі: усе записано швидко, гучно й брудно, гітара Деклана Мартенса звучить так, наче її підключили в сусідній кімнаті. Однойменний альбом 2019 року причесав цю подачу рівно настільки, щоб її можна було випускати міжнародно, і отримав австралійську ARIA як найкращий рок-альбом року.

Comfort To Me 2021-го писався в мельбурнському локдауні, і це чути: він щільніший, злий і майже без пауз, тексти повністю пішли в перше обличчя. Cartoon Darkness 2024 року зроблено з Ніком Лонеєм — продюсером, за плечима якого Nick Cave and The Bad Seeds і Public Image Ltd. Він розширив звук убік справжньої студійної роботи: з’явилися повільні речі, простір, навіть щось схоже на баладу. Частина старих слухачів сприйняла це як зраду, і суперечка досі жива. Мастеринг і нарізання лаку тут особисто зробив Берні Ґрандмен — обидва етапи одна людина, без асистентів.

Що шукати на вінілі

Їхні альбоми короткі — близько тридцяти п’яти хвилин, тобто спокійно вміщаються на одну платівку без ущільнення. Це рідкісна ситуація, коли одинарний диск не компроміс, а найкращий можливий варіант: інженер має запас, щоб нарізати голосно, а саме гучність тут і є предметом розмови.

Неприємне, але чесне: Comfort To Me у нас стоїть у червоному вінілі, а Cartoon Darkness — у чорному. Кольорові преси роблять із фарбованої гранули, і на тихих ділянках вони частіше дають легке шипіння, ніж чорні. Для панк-платівки, де тихих ділянок майже немає, різниця здебільшого непомітна, але якщо ви прискіпливі до фонового шуму — тепер ви попереджені, і вибір за вами.

Варто розуміти, звідки в них береться така подача. Імʼя гурт заробив на сцені, а не в студії: роками це були концерти в маленьких залах, де публіка стоїть упритул, а сет триває менше години. Студійні записи свідомо тримають ту саму температуру, тому вони й короткі. Якщо після платівки вам здається, що ви прослухали половину, — це не помилка накладу, це і є повний альбом.

З чого почати

Найкоротший шлях усередину — однойменний альбом 2019 року: тридцять хвилин без жодної спроби вас переконати, чиста заява про наміри. Хочете почути гурт на піку злості — Comfort To Me. Хочете зрозуміти, куди вони рухаються далі, і не боїтеся почути повільний темп у панк-гурті — Cartoon Darkness, він же найновіший і найлегший для тих, хто до панку загалом ставиться обережно.

У каталозі вони живуть у розділі Punk, а сусідство, яке добре працює для них, — Alternative Rock: там стоїть чимало гуртів, до яких Amyl вийшли з іншого боку, через паб і гараж.