Два альбоми менш ніж за рік: Wall of Eyes дебютував у Великій Британії на 3-му місці чарту, а за кілька місяців вийшов ще й Cutouts, записаний у тих самих сесіях.
джерело: abbeyroad.comВінілові платівки The Smile
The Smile — англійський гурт Тома Йорка й Джонні Грінвуда з Radiohead та барабанщика Тома Скіннера (Sons of Kemet), заснований 2018 року й уперше представлений 2021-го: нервовий арт-рок із джазовими та краут-ритмами.
Дебют, спродюсований Найджелом Годричем, — з піснями «You Will Never Work in Television Again» і «The Smoke».
Другий альбом, записаний в Оксфордширі та на Abbey Road, — з «Bending Hectic» і «Friend of a Friend».
Третій альбом із пісень тих самих сесій, що й «Wall of Eyes», — з «Zero Sum» і «Don't Get Me Started».
Третій альбом із пісень тих самих сесій, що й «Wall of Eyes», — з «Zero Sum» і «Don't Get Me Started».
Другий альбом, записаний в Оксфордширі та на Abbey Road, — з «Bending Hectic» і «Friend of a Friend».
Дебют, спродюсований Найджелом Годричем, — з піснями «You Will Never Work in Television Again» і «The Smoke».
За цим фільтром нічого немає — спробуйте «Усі».
Про існування The Smile оголосили лише за кілька годин до першого концерту на стрімі Glastonbury 2021. Том Йорк пояснив назву так: це усмішка того, хто бреше тобі щодня.
джерело: hotpress.comДані на жовтень 2026 · Soundcharts, Last.fm
The Smile зібралися 22 травня 2021 року — дата відома точно, бо гурт з’явився одразу на публіці, у знятому для Гластонбері фільмі Live at Worthy Farm. Том Йорк і Джонні Грінвуд привели з собою Тома Скіннера, барабанщика з джазового Sons of Kemet, і це головне, що варто знати перед першим прослуховуванням: перед вами не побічний проєкт Radiohead із тими самими прийомами, а тріо, у якому ритм диктує людина з зовсім іншої школи.
Як змінювалося звучання
Перший альбом, A Light For Attracting Attention 2022 року, продюсував Найджел Годрич — той, хто зводив Radiohead двадцять років. Discogs класифікує його як Alternative Rock та Indie Rock із домішкою електроніки, і платівка справді тримається на гітарних петлях і нервовому бас-малюнку. Тринадцять треків на двох дисках — щільний, довгий, місцями виснажливий запис.
Wall Of Eyes 2024 року робив уже інший продюсер, Сем Петтс-Дейвіс, і зміна чутна відразу. Тут вісім треків, оркестрові партії писали в Abbey Road, а Discogs дописує до опису Art Rock і Experimental. Cutouts, що вийшов того ж року, походить із тих самих сесій — десять треків, сорок чотири хвилини, і матеріал, який не вліз у попередню платівку, виявився різкішим за неї.
Формально теги гурту в базах виглядають скромно: art rock і post-punk. Це рідкісний випадок, коли короткий опис не бреше — три альбоми за три роки написані навколо гітари й барабанів, без спроб зробити з проєкту щось більше, ніж він є.
Що шукати на вінілі
Усі три платівки випустив XL Recordings, але ланцюжок виготовлення в них не однаковий, і це видно в раннауті. Дебют мастерив Боб Людвіг, а лак різав інженер, підписаний у кредитах як The Wizzard; на пресі стоїть код XL1196LP і напис THE WIZARD, видавлений у виводній канавці. Обидві платівки 2024 року пройшли інший шлях: мастеринг Грега Калбі в Sterling Sound, різання Баррі Грінта, який залишає в раннауті своє прізвисько BAZZA — воно є і на Wall Of Eyes, і на Cutouts. Тобто два останніх альбоми справді одна пара, а не просто сусідні релізи.
Пресують дебют і Wall Of Eyes на Optimal Media в Німеччині. Комплектація різна: у A Light For Attracting Attention розкладний конверт із сатиновим покриттям, вибірковий глянцевий лак на назві та навмисно зменшені етикетки на дисках; у Wall Of Eyes матовий розкладний конверт із друкованим внутрішнім; Cutouts — теж матовий розворот, але з лаковим тисненням по назві. Біле забарвлення в Cutouts — це видання з позначкою для США й Канади, і воно не звучить краще за чорне: колір змінює вигляд, а не канавку.
За оцінками колекціонерів попереду дебют — 4,49 при 655 голосах і майже дев’ять із половиною тисяч зібраних примірників; Cutouts має 4,45 при 247, Wall Of Eyes — 4,35 при 320. Різниця невелика, і читати її варто як різницю в матеріалі, а не в якості пресу.
З чого почати
Той, хто прийшов від Radiohead і хоче знайомої фактури, отримає її на дебюті — там більше Годріча й довший розгін. Кому потрібна коротка форма, беріть Wall Of Eyes: вісім треків, жодного зайвого. Cutouts підійде тим, хто вже прослухав попередню платівку і хоче почути, що з тих самих сесій відклали набік.
У нас гурт лежить у напрямку Alternative Rock, але за характером ритму й голосу він добре читається поруч із Post-Punk.
Це Radiohead чи ні? +
Двоє з трьох — так, Йорк і Грінвуд. Але Том Скіннер прийшов із джазу, і саме барабани роблять The Smile окремим гуртом, а не додатком до основного.
Чому Cutouts і Wall Of Eyes такі схожі? +
Вони записані в одних сесіях і пройшли один і той самий мастеринг та різання. Cutouts — не збірка залишків, а друга половина того самого матеріалу.
Чи гірше звучить білий вініл? +
Сам по собі колір на звук не впливає, впливає якість гранул і різання. У випадку Cutouts лак різав той самий Баррі Грінт, що й на чорному Wall Of Eyes, тож ланцюжок ідентичний.
Що з комплектацією? +
Розкладні конверти в усіх трьох, друковані внутрішні — теж. Дебют додатково має зменшені етикетки й сатинове покриття обкладинки, і саме на ньому найчастіше видно сліди пальців, тож розпаковувати варто акуратніше, ніж зазвичай.






