Вінілові платівки Sonic Youth

Sonic Youth зібралися в Нью-Йорку 1981 року всередині сцени no wave і розійшлися 14 листопада 2011-го, коли розпався шлюб Терстона Мура й Кім Гордон. Тридцять років — це не про сталість: гурт міняв склад, лейбли й саму ідею того, як має звучати гітара, і робив це послідовно. Головна їхня вигадка проста й уперта: гітари налаштовували не так, як усі, підкладали під струни викрутки та палички, а потім писали на цьому нормальні пісні з приспівами. Звідси й дві репутації одразу — авангардисти для одних і автори альтернативного канону для інших.

Як змінювалося звучання

Перші роки — це майже шум із ритмом: no wave, шкрябання, довгі інструментальні виходи. Друга половина вісімдесятих дала форму — «EVOL», «Sister» і «Daydream Nation» тримають дисонанс, але вже всередині пісенної структури. Потім гурт підписався на Geffen, і 1992 року вийшла «Dirty», яку продюсував Бутч Віґ, а зводив Енді Воллес — та сама пара, що працювала над платівкою Nirvana роком раніше. Це чути: «Dirty» щільніша й голосніша за все, що Sonic Youth робили доти.

Дев’яності гурт провів у русі в інший бік. «Washing Machine» 1995-го записували в Мемфісі на студії Easley і в нью-йоркських Mott та Greene Street на 16- і 8-доріжкові магнітофони — тобто свідомо простіше, ніж дозволяв бюджет мейджора. Двохтисячні закінчилися «Rather Ripped» — найкоротшими й найпрозорішими піснями за всю кар’єру, майже без шумових вставок. Теґи слухачів на MusicBrainz це фіксують так само нерівно: noise rock і experimental rock стоять поруч з indie rock і навіть grunge.

Що шукати на вінілі

Оригінальні пресинги вісімдесятих коштують як маленький відпочинок, тож реально на полицях живуть перевидання Universal середини 2010-х із серії Back To Black. Вони чесні: 180 грам, ремастеринг, ваучер на цифрову копію, вкладки з фото й кредитами. Але вкладки — це не декор, у них іноді ховається єдине джерело інформації про мастеринг, як на «Dirty», де кредити ремастерингу надруковані на аркуші, а не на конверті.

Ось конкретика по трьох платівках, які є в нас. «Dirty» 2015 року (DGC 4734935) пресували на GZ Media в Чехії, ремастеринг робив Джон Ґолден у Golden Mastering, у раннауті вибито 4734937-A 136442E1/A. На звороті конверта цього накладу трек B1 підписаний як «Sheet» замість «Shoot» — друкарська помилка, яка відрізняє саме цей пресинг від сусіднього, де назву набрали правильно. У картці вона зазначена окремим рядком, і це не дефект, а прикмета. «Washing Machine» того ж року — розкладний конверт і дві вкладки, причому трек C3 не вказаний ні на конверті, ні на етикетці; Кім Діл з The Breeders співає там на правах гості від 4AD. «Rather Ripped» 2016-го існує у двох станах: ранні копії йдуть із ваучером на завантаження, пізніші — без нього, зате з внутрішнім конвертом із поліетиленовою підкладкою, окремим аркушем кредитів і наліпкою «MADE IN CZECH REPUBLIC» на звороті.

З чого почати

Якщо ви приходите з боку дев’яностих і любите щільний гітарний звук — беріть «Dirty». Це найпрямолінійніший їхній альбом, і продюсерська рука Віґа робить його зрозумілим з першого прослуховування. Поруч у нас лежить Grunge, і сусідство тут не випадкове.

Якщо цікавить саме те, за що гурт цінують музиканти, — «Washing Machine» з її двадцятихвилинним фіналом. Це запис, де Sonic Youth дозволили собі не поспішати, і вінілова пауза між сторонами йому не шкодить, а допомагає.

Якщо ви ще не впевнені, що готові до шуму, починайте з «Rather Ripped»: короткі пісні, чисті гітари, жодного випробування на витривалість. Далі логічно рухатися вглиб розділу Alternative Rock, де гурт і стоїть у нашому каталозі.