Поставте голку на першу доріжку. Спершу дзвенить щось схоже на музичну скриньку, тихий мотив, ніби з дитячої кімнати. Потім удар барабана, ніби хтось відчинив двері, і п’ятеро голосів злітають угору: «Wouldn’t it be nice if we were older…» Чи не було б чудово, якби ми були старшими.
Цю платівку записав гурт, який усі знали за піснями про серфінг, машини й пляж. Поки Beach Boys гастролювали, 23-річний Брайан Вілсон сидів у студіях Лос-Анджелеса з найкращими сесійними музикантами міста і складав симфонії на дві з половиною хвилини. У США альбом продавався скромно. У Британії він перевернув уявлення про поп-музику, а Пол Маккартні потім чесно визнав, що без нього не було б «Sgt. Pepper». Ось як це було.
Чому це ікона
«Pet Sounds» — це момент, коли поп-музика вперше подорослішала. Пісні про юність, сумнів і страх, що кохання не вічне, а під ними — оркестр, якого рок до того не чув: клавесин, флейти, велосипедні дзвоники, гавкіт собак. Брайан Вілсон сам написав, аранжував і спродюсував усе від першої до останньої ноти. Саме з цієї платівки починається ідея, що студія може бути музичним інструментом, а продюсер — автором. У списку 500 найкращих альбомів усіх часів Rolling Stone вона стоїть на другому місці в усіх трьох редакціях: 2003, 2012 і 2020 року.
Британська газета The Times 1993 року, журнал Mojo 1995-го і журнал Uncut 2016-го назвали «Pet Sounds» найкращим альбомом усіх часів. 1998 року його внесли до Зали слави «Греммі», а 2004-го Бібліотека Конгресу США взяла запис до Національного реєстру як культурно й історично важливий.
Літак до Х’юстона, грудень 1964-го
Beach Boys — це родина. Троє братів Вілсонів із каліфорнійського Готорна: старший Брайан, бешкетник Денніс, який єдиний у гурті справді серфив, і наймолодший Карл. До них двоюрідний брат Майк Лав і шкільний приятель Ел Джардін. На початку 1960-х вони заспівали про хвилі й машини так, що Америка повірила: Каліфорнія — це вічне літо. Але за цим літом стояв Брайан. Він писав пісні, вибудовував п’ятиголосні гармонії, яких навчився на платівках вокального квартету The Four Freshmen, і продюсував записи.
Гастролі, телешоу, по три альбоми на рік — у грудні 1964-го Брайан не витримав. У літаку з Лос-Анджелеса до Х’юстона у нього стався нервовий зрив. «Ніхто з нас ніколи не бачив нічого подібного», — згадував Ел Джардін. Концерт того дня Брайан ще відіграв, а в січні 1965-го оголосив гурту: на сцену він більше не виходить, віднині його місце — студія. У турі його заміняв сесійний гітарист Глен Кемпбелл, а згодом — молодий співак Брюс Джонстон, який так і залишився в Beach Boys.
До речі, на праве вухо Брайан майже не чув. Це одна з причин, чому він зводив записи в моно.
Різдво 1965-го. «Rubber Soul» на програвачі
Наприкінці 1965-го Брайан послухав новий альбом The Beatles «Rubber Soul». Тоді альбом здебільшого був двома-трьома хітами й «наповнювачем», а тут усі пісні були сильними і звучали як одне ціле. Брайан був вражений і сказав дружині Мерілін, що зробить «найкращий рок-альбом в історії». Пізніше він називав «Rubber Soul» головним поштовхом: зробити щось на тому самому рівні, не копіюючи битлів.
Для такого альбому потрібні були нові слова. Майк Лав писав тексти про пляж і дівчат, а Брайан хотів чогось особистого. І тут з’явився Тоні Ешер. Йому було 26, він народився в Лондоні в родині голлівудської акторки й кінопродюсера і працював копірайтером у рекламній агенції: писав джингли, зокрема слоган іграшкової фірми Mattel. Вони познайомилися в студії, і Брайан запропонував: давай напишемо разом пісні, зовсім не схожі на мої колишні.
Приблизно три тижні на початку 1966-го Ешер щодня приходив до Брайана додому. Брайан грав уривки мелодій, які називав «feels», «відчуття», і вони годинами говорили про дівчат, сумніви і дорослішання. «Загальний настрій текстів завжди був його, а конкретні слова здебільшого мої. Я був лише його перекладачем», — казав Ешер. Вони вирішили писати не «пісні для пляжу», а класичні американські пісні про кохання, як колись Коул Портер.
Сансет-бульвар, 6000. Оркестр замість гурту
З 18 січня до 13 квітня 1966 року Брайан провів 27 сесій, здебільшого в голлівудській студії Western Recorders на бульварі Сансет. Звукорежисером майже завжди був Чак Бріц. Грали не Beach Boys, а сесійні музиканти, яких пізніше назвуть Wrecking Crew. Це ті самі люди, що записували «стіну звуку» продюсера Філа Спектора: барабанщик Гел Блейн, басистка Керол Кей, гітаристи Глен Кемпбелл і Біллі Стрейндж, клавішник Ларрі Нектел, саксофоніст Стів Дуглас.
Партитур Брайан майже не писав. Він приходив з мелодіями в голові, наспівував і награвав кожному його партію, а музиканти записували коротенькі схеми акордів. Зате точно знав, як має звучати кожен інструмент, і збирав усіх одночасно. Дві різні клавішні грали той самий мотив в унісон, і з легкої розбіжності народжувався звук, якого не дав би жоден тодішній прилад. Гел Блейн бив у велосипедні дзвоники й гудки, барабанщик Річі Фрост — по двох порожніх баночках з-під кока-коли. А вступ до «You Still Believe in Me» Брайан записав, перебираючи струни всередині рояля шпилькою для волосся, поки Тоні Ешер тиснув на педаль.
Для пісні «I Just Wasn’t Made for These Times» Брайан запросив тромбоніста Пола Теннера з його винаходом — електротерменвоксом. Такий звук у поп-пісні пролунав уперше. Усе разом коштувало понад 70 тисяч доларів, небачені на той час гроші для поп-платівки.
«Це не наша музика». Голоси, лейбл і Лондон
9 лютого 1966-го решта гурту прийшла до студії і почула, що Брайан зробив без них. Вони чекали нових пісень про серфінг. Тоні Ешер згадував, як хтось із гурту кидав: «Це не наша музика!» «Нам знадобився час, щоб звикнути, — визнавав Ел Джардін. — Під цю музику не обов’язково танцювати, це радше музика для кохання».
Але співали вони, як ніколи. Брайан розучував із кожним його партію і перезаписував дублі. Майк Лав прозвав його «собачими вухами» за слух, від якого не ховалася жодна фальшива нота. Самі вокальні партії «Wouldn’t It Be Nice» забрали більше студійного часу, ніж будь-яка інша пісня альбому.
На Capitol Records альбом зустріли розгублено: де серфінг, де хіти? Альбом вийшов 16 травня 1966 року і в США піднявся лише до 10-го місця, а через два місяці лейбл випустив збірку «Best of the Beach Boys» зі старими хітами, яка швидко стала золотою. Брайан сприйняв прохолодний прийом удома як відмову від його музики.
Зовсім інакше все склалося в Британії. Новий прес-агент гурту Дерек Тейлор, колишній прес-секретар The Beatles, переконував усіх, що Брайан — геній. У травні Брюс Джонстон привіз платівку до Лондона і в готелі Waldorf ставив її гостям. Серед слухачів були Джон Леннон і Пол Маккартні. Британська преса писала про «найпрогресивніший поп-альбом в історії», «Pet Sounds» дійшов до 2-го місця і пів року не виходив із десятки.
Що залишилося
Пол Маккартні згодом не раз казав, що «Pet Sounds» — його улюблений альбом і найсильніший вплив на «Sgt. Pepper». «Ніхто не може вважати себе музично освіченим, поки не почує цю платівку», — казав він 1990 року. «God Only Knows» , за його словами, щоразу доводить його до сліз. Продюсер The Beatles Джордж Мартін підсумував коротко: «Без “Pet Sounds” не було б “Sgt. Pepper”». А Денніс Вілсон 1977 року згадував розмову з Маккартні й ще кількома хлопцями, які казали: «Вибачте, ми у вас поцупили».
Така була естафета: «Rubber Soul» підштовхнув Брайана, «Pet Sounds» — битлів. Але британський журналіст Річард Вільямс 1971 року з гіркотою писав: щойно вийшов модніший «Sgt. Pepper», про «Pet Sounds» просто забули.
Брайан узявся за ще амбітніший «Smile», який сам називав «підлітковою симфонією до Бога», але цей альбом тоді так і не закінчили. Пізніше він відкрито розповідав, що приблизно з 1965 року чув голоси, а лікарі діагностували в нього шизоафективний розлад. Наступні роки були для нього важкими. Але «Pet Sounds» жив своїм життям. На нього рівнялися The Mamas & the Papas, британці The Zombies, чий «Odessey and Oracle» називають «британським Pet Sounds», а через тридцять років — Том Йорк, який хотів, щоб «OK Computer» Radiohead вражав так само, як колись «Pet Sounds».
Справжнє визнання прийшло з роками: 1997-го вийшов бокс «The Pet Sounds Sessions» з першим справжнім стерео, а на початку 2000-х і з 2016-го Брайан об’їздив світ, граючи альбом цілком. Брайана не стало в червні 2025 року, у 82. А «Pet Sounds» і далі стоїть на другому місці у списку Rolling Stone.
Кози, яблука і «Наші дивні друзі»
На обкладинці п’ятеро Beach Boys у светрах і куртках годують яблуками кіз. Зліва направо: Карл, Брайан, Денніс, Майк Лав і Ел Джардін. Знімав фотограф Джордж Джерман 10 лютого 1966 року в зоопарку Сан-Дієго. Брюса Джонстона на обкладинці немає: у нього ще діяв контракт із лейблом Columbia.
Звідки взялися кози, досі сперечаються. Майк Лав писав у мемуарах, що зйомку влаштував лейбл Capitol, який тоді пропонував назву «Our Freaky Friends», «Наші дивні друзі», і тварини мали бути цими «друзями». Після зйомки зоопарк навіть заборонив Beach Boys з’являтися, звинувативши їх у поганому поводженні з тваринами, але згодом заборону зняли.
З назвою «Pet Sounds» версій ще більше. Карл згадував, що Брайан хотів зібрати свої улюблені, «домашні» звуки: «Важко було придумати назву. Не назвеш же це “Shut Down Vol. 3″». Майк Лав запевняв, що придумав її сам, під враженням від фото з козами і гавкоту собак на платівці. Брайан казав то про собак, то про данину Філу Спектору: ініціали P.S. Тоні Ешерові назва не сподобалася: вона, на його думку, применшувала зроблене. А на звороті — колаж: гурт на сцені, у костюмах самураїв під час японського туру і двічі Брайан.
Як слухати: сторона за стороною
«Pet Sounds» називають одним із перших концептуальних альбомів року, хоча сюжету ніхто не планував. Але якщо слухати по порядку, вийде історія: від юнацької мрії про доросле життя до розчарування і втраченої невинності. Ось про що ці пісні.
Сторона A · 18:38 · мрія про доросле життя
Wouldn’t It Be Nice · 2:25 · Брайан Вілсон, Тоні Ешер, Майк Лав
Двоє молодих закоханих мріють бути старшими, жити разом і не прощатися на ніч. Ешер казав, що це єдина пісня, до якої він писав слова на вже готову мелодію.
You Still Believe in Me · 2:31 · Вілсон, Ешер
Хлопець знає всі свої слабкості й не розуміє, за що дівчина досі в нього вірить. Тут і шпилька по струнах рояля, і велосипедні дзвоники.
That’s Not Me · 2:28 · Вілсон, Ешер
Єдина пісня, де більшість інструментів записали самі Beach Boys, а на барабанах грає Денніс. Юнак їде від дому шукати себе і розуміє, що бути з кимось важливіше за самотні амбіції.
Don’t Talk (Put Your Head on My Shoulder) · 2:53 · Вілсон, Ешер
Одна з найскладніших пісень Брайана: про те, як двоє розуміють одне одного без слів. Брайан додав сюди струнний секстет, щоб звук став по-справжньому зворушливим.
I’m Waiting for the Day · 3:05 · Вілсон, Лав
Герой чекає, коли дівчина, якій розбили серце, нарешті знову довіриться. Брайан написав її ще 1964 року, Майк Лав пізніше трохи підправив текст.
Let’s Go Away for Awhile · 2:18 · Вілсон
Перший інструментал: 12 скрипок, чотири саксофони, гобой, вібрафон і слайд-гітара з пляшкою кока-коли. Брайан вважав його своїм найкращим твором на той момент.
Sloop John B · 2:58 · народна, аранжування Вілсона
Стара карибська пісня про невдалу морську подорож, яку запропонував Ел Джардін. Лейбл наполіг, щоб вона увійшла до альбому, і не помилився: 3-тє місце в США, 2-ге у Британії.
Сторона B · 17:19 · втрачена невинність
God Only Knows · 2:51 · Вілсон, Ешер
Пісня про кохання, яка починається словами «Я можу не завжди тебе кохати». Що з ним буде без неї, знає лише Бог. Слово «Бог» у назві поп-пісні 1966 року було майже табу. Головний вокал — у Карла.
I Know There’s an Answer · 3:09 · Вілсон, Террі Сачен, Майк Лав
Спершу називалася «Hang On to Your Ego», «Тримайся за своє его». Текст викликав суперечку в гурті, і Брайан його переписав: тепер це пісня про людину, яка не хоче вчити інших, як жити. Соло на басовій губній гармоніці — Томмі Морган.
Here Today · 2:54 · Вілсон, Ешер
Колишній хлопець застерігає нову пару: кохання сьогодні тут, а завтра зникне. Головний інструмент — бас-гітара. У паузі посередині чути випадково записану розмову в студії.
I Just Wasn’t Made for These Times · 3:12 · Вілсон, Ешер
Найособистіша пісня альбому: про людину, яка відчуває себе чужою у своєму часі. Брайан казав, що це про когось на зразок нього самого. Клавесин, флейти й електротерменвокс.
Pet Sounds · 2:22 · Вілсон
Другий інструментал. Спершу називався «Run James Run»: Брайан писав його як можливу тему до фільму про Джеймса Бонда. «Ми думали, що це ніколи не станеться, тож поставили на альбом», — згадував він.
Caroline, No · 2:51 · Вілсон, Ешер
Він зустрічає колишню кохану і не впізнає в ній тієї дівчини, якою вона була. Брайан вважав її, мабуть, своєю найкращою і випустив як перший сольний сингл. У фіналі гавкають його собаки, веймаранер Банана і бігль Луї, і проходить потяг.
Усі платівки The Beach Boys, які є в нас, зібрані на сторінці гурту.
Замість післямови
Ми не намагалися розповісти все. Наша задача — закохати вас у цю музику і залишити більше питань, ніж відповідей. Яким був би «Smile», якби Брайан закінчив його 1967-го, а не через майже сорок років? Як звучить «Today!» 1965 року, де Брайан уперше спробував піти від пляжу? І що саме Маккартні почув у басі «Here Today» , перш ніж зіграти «Sgt. Pepper»?
Сподіваємося, ця історія надихне вас шукати далі. Або забрати частинку того каліфорнійського літа, яке раптом виявилося зовсім не безтурботним, із собою, на вінілі. І так, будемо чесні: на цьому ми теж заробляємо. Але закохати вас у музику для нас усе одно важливіше.
Команда Just Punk Vinyl