Вінілові платівки Notorious B.I.G.

Крістофер Воллес виріс у Брукліні, читав на вулиці й потрапив на радар лейблу через демо-касету, яку хтось передав редактору журналу The Source. Його головна перевага була не в темпах і не в подачі, а в тому, як він будував фразу: історії в його куплетах мають сюжет, деталі й хронологію, і саме тому їх досі розбирають як приклад письма. Він прожив двадцять чотири роки і встиг випустити один альбом за життя.

Як змінювався звук

Ready To Die (1994) звучить як фільм про район: гострі семпли, важкі барабани, від першої до останньої композиції прослідковується історія. Життя героя там починається народженням і закінчується цілком однозначно, і назва не є метафорою. Life After Death (1997) удвічі більший і зроблений з розрахунку на масову аудиторію: більше гостей, більше продюсерів, більше стилів — від мафіозного репу до кросоверу з R&B. Він вийшов через шістнадцять днів після вбивства Воллеса в Лос-Анджелесі.

Шукати їх у нас треба в напрямку Classic Rap/Hip-Hop, і мітка тут повністю відповідає суті: це східне узбережжя середини дев’яностих у найчистішому вигляді.

Наш тираж Ready To Die — це 2×150-грамовий вініл, тобто легший за стандартні для перевидань 180 грам, і вироблений у Чехії за замовленням Rhino Entertainment Company. У кредитах Discogs продюсером цього конкретного перевидання значиться Джейсон Джонс, а виконавчими продюсерами оригінального альбому 1994 року залишаються Шон Комбс і Містер Сі. На задній стороні обкладинки одразу чотири роки в правах: © 2021 і ℗ 2005 для перевидання, а поруч — 1994-й для оригінального запису, тобто етикетка фіксує всю історію перевипусків одним рядком. На стрейч-плівці наклеєний хайп-стікер, який перелічує головні хіти альбому — «One More Chance», «Juicy», «Big Poppa» — прямо на упаковці, як робили з дебютними релізами гіп-хопу середини 90-х для магазинних вітрин. У кредитах фігурує одразу три товариства з авторських прав — GEMA/BIEM, BMI та ASCAP, — що для збірки прав такого масштабу, зібраної з десятків видавців і кліренсів семплів, є прямим показником складності роботи над альбомом.

Що шукати на вінілі

Головне, що варто знати про третій альбом: Born Again (1999) — посмертний реліз. Це старі, раніше не використані записи голосу, покладені на нові біти, з гостями, яких Воллес ніколи не чув. Як документ епохи він цікавий, як альбом Notorious B.I.G. — ні, і продавати його на рівних із першими двома було б нечесно.

Life After Death виходить на трьох платівках — альбом справді такий довгий, це не розширене видання. Ready To Die видається подвійником. У каталозі є також пронумерований тираж Life After Death на білому вінілі, випущений до Record Store Day.

Оригінальні преси Bad Boy дев’яностих трапляються рідко й дорого: тоді реп видавали передусім на касетах і компакт-дисках, а вініл ішов у клуби малими партіями.

З чого почати

Ready To Die — правильна перша платівка, і в нас це найпродаваніша його позиція: альбом цільний, короткий за мірками жанру і не потребує контексту. Life After Death варто брати після нього — там більше матеріалу й ширший спектр, але слухати три платівки підряд без знайомства з дебютом важко. Born Again має сенс тільки третьою покупкою й із розумінням того, що це збірка, зібрана після смерті артиста.

Далі: Classic Rap/Hip-Hop — рідна полиця, і Funk, звідки бралася більшість семплів того часу.