Вінілові платівки Static-X

Почати доведеться з незручного. Вейн Статік, засновник, вокаліст і головна прикмета Static-X, помер у 2014 році. Дві з трьох платівок гурту, що лежать у нас, зібрані з його незавершених вокальних дублів, а на сцені гурт сьогодні виводить співак під псевдонімом Xer0 у масці. Це не підробка й не трибют — усе робиться за згодою родини й із оригінальним складом, — але купувати ці платівки як «новий Static-X» було б самообманом.

Як змінювалося звучання

Гурт зібрався в Лос-Анджелесі 1994 року навколо Вейна Статіка й барабанщика Кена Джея, і вже за кілька років вигадав собі впізнаваний прийом: замість грувового ню-металу — квадратний, майже танцювальний ритм із синтезаторним шаром згори. Самі вони називали це disco metal, слухачі MusicBrainz досі мітять їх передусім як industrial metal, і лише потім як nu metal і alternative metal. Класичний склад — Статік, басист Тоні Кампос, гітарист Койчі Фукуда і Джей за барабанами — протримався разом рівно стільки, скільки треба було на Wisconsin Death Trip.

Далі почалася кадрова чехарда: Фукуда пішов 2000-го, на його місце прийшов Тріпп Айзен, Джея 2003-го змінив Нік Ошіро. Саме на цьому складі записаний Shadow Zone — найбільш вилизаний і найбільш радіоформатний альбом гурту, зроблений продюсером Джошем Абрагамом і зведений Ульріхом Вайлдом.

Третій період — після смерті Статіка. Проєкт Regeneration повернув у студію оригінальну трійцю Кампос-Фукуда-Джей і добудував навколо збережених вокальних партій два альбоми. Vol. 1 вийшов коротким: дванадцять позицій, з яких перша — хвилинний вступ, загальний хронометраж трохи менший за сорок хвилин. Vol. 2 щільніший, чотирнадцять позицій, і продюсував його вже Xer0.

Що шукати на вінілі

Обидва Regeneration виходили не на великому лейблі, а на Otsego Entertainment Group — власній структурі гурту, з наскрізною нумерацією OEG001V-1 і OEG004V. Кольори різні й не декоративні: Vol. 1 — зелено-синій вир, Vol. 2 — червоний із чорним мармуром, і в кожного видання свій наклад. За зібраністю вони теж різні: Vol. 2 стоїть у 721 колекції Discogs при оцінці 4,49 від 57 людей, Vol. 1 — лише в 187 при дванадцяти голосах. Тобто перший том знайти помітно важче, і це не питання популярності, а питання тиражу.

Shadow Zone у нас — американське перевидання 2025 року від Real Gone Music (RGM1928), і воно обмежене п’ятьмастами копіями. Для вінілу ремастерив Майк Мілчнер у Sonic Vision; усередині повнокольоровий конверт із текстами, ліричними нотатками й фотографіями складу. Жовтий «димчастий» вініл тут не косметика, а маркер конкретного накладу: чорної версії цього перевидання не існує. Оцінка 4,9 при десяти голосах — цифра красива, але статистики за нею поки мало, і вирішувати варто не за нею, а за тим, що п’ятсот копій розходяться швидко.

З чого почати

Тим, хто хоче почути гурт таким, яким його знали в двотисячних, потрібен Shadow Zone: там усе на місці — квадратний ритм, синтезатори, живий Статік і нормальне студійне зведення. Усе, що звучить у тому ж діапазоні, ми складаємо в напрямок Nu-Metal.

Якщо цікавить саме історія з Regeneration, логічно брати Vol. 2: він повніший, краще зведений і зібрав більшу аудиторію. Vol. 1 має сенс як друга покупка, коли вже зрозуміло, чи працює для вас ця конструкція.

А тим, хто прийшов не за іменем, а за звуком — жорсткою електронікою поверх гітар, — варто дивитися ширше: така музика у нас лежить у розділі Industrial.