Вінілові платівки Rob Zombie

Роб Зомбі, народжений 12 січня 1965 року, збудував сольну кар’єру на тому самому принципі, що й свої фільми: беремо естетику дешевого горору сімдесятих, доводимо її до карикатури й подаємо абсолютно серйозно. Музично це індустріальний метал із танцювальною основою — груві-рифи поверх запрограмованих барабанів, семпли з фільмів замість інтро, приспів, який працює як рекламний слоган. Слухацькі мітки на нього це підтверджують: industrial metal, shock rock, groove metal, nu metal. У нашому каталозі три його платівки, і одна з них — не те, чим здається на перший погляд.

Як змінювався звук

«Hellbilly Deluxe» 1998-го — дебютний сольний альбом і досі найвідоміша його робота. Записаний у студії The Chop Shop із гуртом, який протримався далі роками: Ріггс на гітарі, Бласко на басу, Джон Темпеста на барабанах. Продюсували вдвох зі Скоттом Гамфрі, він же зводив; частину міксів доробляв Кріс Лорд-Ейлдж, мастеринг зробив Гевін Лурссен у The Mastering Lab.

Далі склад змінювався постійно, і за списком сайдменів можна читати історію американського металу: Томмі Клуфетос у 2005–2010-х, Джон 5 сімнадцять років поспіль, Джої Джордісон зі Slipknot у 2010–2011-х, Джинджер Фіш із гурту Мерліна Менсона з 2011-го. «The Lunar Injection Kool Aid Eclipse Conspiracy» 2021 року — пізній Зомбі: коротші треки, більше інтерлюдій, той самий каркас.

Що шукати на вінілі

Найважливіше про «American Made Music To Strip By»: це не окремий альбом, а ремікс-платівка на матеріалі «Hellbilly Deluxe». Discogs і класифікує її не як рок, а як електроніку — техно, індастріал, ейсид. Якщо ви шукаєте продовження дебюту, ця подвійна платівка ним не є; якщо ж вам цікаво, як ті самі пісні звучать у клубній обробці кінця дев’яностих, вона саме про це. Наше видання — європейське перевидання 2018 року на Geffen, відпресоване на GZ Media, дванадцять треків на чотирьох сторонах.

«Hellbilly Deluxe» у нас представлений виданням до Record Store Day 2025 року, і вініл там світиться в темряві — у картці колір не проставлений, тому кажемо тут. Це не декоративна дрібниця: люмінесцентний пігмент домішується в масу, і такі преси традиційно шумніші за чорні. Берете за естетику й за рідкість релізу RSD, а не за тишу канавки.

«The Lunar Injection Kool Aid Eclipse Conspiracy» — репрес 2024 року на Nuclear Blast, синій у пляшково-зеленому з чорними бризками. З трьох це найсучасніший продакшен і найрівніший прес, без сюрпризів із пігментом на кшталт світіння в темряві.

Дрібниця для тих, хто читає канавку: на реміксовому подвійнику всі чотири раннаути пронумеровані наскрізно як 167569E1–E4, але номери замовлення в них різні — 5768070 на першій платівці й 5768071 на другій. Тобто диски друкувалися окремими партіями й потрапили в один конверт уже на складанні. На звук це не впливає, зате пояснює, чому дві платівки з одного комплекту іноді мають помітно різну якість поверхні.

З чого почати

Якщо Роба Зомбі ви знаєте тільки за саундтреками до фільмів — беріть «Hellbilly Deluxe», з нього все й почалося. Якщо вже маєте дебют і хочете почути пізню версію тієї ж формули з чистішим звуком, ваш вибір «The Lunar Injection Kool Aid Eclipse Conspiracy». А «American Made Music To Strip By» має сенс лише як доповнення до першого: без знання оригіналу реміксовий матеріал розпадається на набір бітів.

Далі по каталогу цю лінію продовжує Industrial, а танцювальна її половина, з якої зроблена реміксова платівка, живе в Electronic.