Chocolate Starfish and the Hot Dog Flavored Water розходиться у США тиражем 1 054 511 копій за перший тиждень. Для рок-альбому це найбільший старт з 1991 року.
джерело: loudwire.comВінілові платівки Limp Bizkit
Ню-метал гурт з Джексонвілла (Флорида), заснований 1994 року Фредом Дерстом. Гітарист Вес Борланд і поєднання хіп-хопу з важкими рифами зробили їх обличчям ню-металу на межі тисячоліть.
Прорив гурту, що очолив Billboard 200: «Nookie», «Re-Arranged» і «Break Stuff».
Рекордні для рок-альбому продажі першого тижня та хіти «Rollin'» і «My Way».
НемаєЗаписаний без Веса Борланда; найвідоміший трек — кавер «Behind Blue Eyes» The Who.
Рекордні для рок-альбому продажі першого тижня та хіти «Rollin'» і «My Way».
Прорив гурту, що очолив Billboard 200: «Nookie», «Re-Arranged» і «Break Stuff».
НемаєСирий дебют із кавером на «Faith» Джорджа Майкла та «Counterfeit».
За цим фільтром нічого немає — спробуйте «Усі».
Фред Дерст каже Korn, що татуює вже роками, але це лише його третє татуювання. Логотип Korn на спині гітариста Head виходить схожим на «Horn».
джерело: rollingstone.comФред Дерст вступає на мистецький факультет місцевого Gaston College, але кидає навчання за чотири дні. Далі він сидить без грошей і ночує на диванах друзів.
джерело: rollingstone.comДані на жовтень 2026 · Soundcharts, Last.fm
Гурт зібрався 1994 року в Джексонвіллі, штат Флорида: Фред Дьорст і басист Сем Ріверс, за ними барабанщик Джон Отто, гітарист Вес Борланд і диджей Летал. Далі все сталося швидко — контракт із Flip Records через Interscope, дебют 1997-го, а потім два альбоми поспіль, які й досі визначають, що люди чують під словом «ню-метал». Обидва ці альбоми є в нас на вінілі.
Як змінювалося звучання
Ранній Limp Bizkit тримався на контрасті. Ритм-секція Ріверса й Отто грала майже фанк, Дьорст читав поверх неї, а Борланд робив те, чого від гітариста в цій сцені не чекали: препаровані звуки, семиструнні риффи, партії практично без класичних соло. Диджей Летал додавав шар семплів і скретчів, який зшивав це в ціле.
«Significant Other» 1999 року — момент, коли гурт навчився писати приспіви. Альбом зводив Брендан О’Браєн, продюсерські кредити діляться між самим гуртом і Террі Дейтом. На платівці шістнадцять позицій, серед яких вступ, інтерлюдія та вихід, тобто пісень насправді тринадцять. Запис ще досить сирий, у ньому чути клуб, а не арену.
«Chocolate Starfish And The Hot Dog Flavored Water» 2000-го звучить інакше — і не тільки через матеріал. Зводив Енді Воллес, мастеринг робив Владо Меллер у Sony Music Studios у Нью-Йорку, і це вже стадіонний баланс: щільний, компресований, розрахований на великі системи. Голос в одній з інтерлюдій належить Стівену Дженкінсу з Third Eye Blind, у додатковому продакшені значиться Скотт Вейланд. П’ятнадцять треків, приблизно шістдесят чотири хвилини — на дві платівки це просторо, сторони йдуть по чотирнадцять–вісімнадцять хвилин.
Що шукати на вінілі
Два наші видання зроблені різними руками, і це видно ще до програвача — достатньо подивитися в раннаут. Американське перевидання «Significant Other» 2017 року (Flip / Interscope / UMe, каталожний B0026803-01) різала Ейпріл Голден у Golden Mastering, і в раннауті кожної з чотирьох сторін стоїть її підпис поруч із номером сторони. Причому в описі тиражу окремо зафіксовано: штампом вибито тільки слово GOLDEN, решта нанесена від руки. На наліпці написано, що це перша поява альбому на вінілі в США після 1999 року; всередині розворотний конверт і друкована вкладка.
«Chocolate Starfish» 2023-го зроблено на іншому кінці ланцюжка: гальваніку робила чеська GZ Media, а тиснули на Precision Record Pressing у Канаді — звідси наліпка «Made in Canada» на плівці. Раннаути тут машинні, з номером 268725 і літерою сторони, і зафіксовано щонайменше чотири їх варіанти. Це означає, що тираж штампували не одним заходом, з кількох комплектів матриць.
Одна деталь, якої немає в нашій картці: у наборі «Chocolate Starfish» дві платівки різного кольору — сіра непрозора і коричнева непрозора. У характеристиках у нас указано лише сірий колір. Якщо на фото ви бачите коричневий диск, це не брак і не чужий вкладиш; картку ми поправимо.
З чого почати
Якщо ви приходите по пісні, які знаєте напам’ять, беріть «Chocolate Starfish»: «My Way», «Rollin’», «Take A Look Around» і «My Generation» стоять на перших двох сторонах поспіль. «Rollin’» тут двічі — радійна версія на стороні B і шестихвилинна Urban Assault Vehicle у самому кінці, перед виходом.
Якщо цікаво, з чого це виросло, беріть «Significant Other»: коротші треки, більше живої гри, помітно менше студійного лоску.
А якщо ви розбираєтеся, що взагалі сталося з важкою музикою на межі дев’яностих і двотисячних, дивіться ширше. Сусіди Limp Bizkit по ню-металу дадуть контекст самої сцени, а альтернативний метал покаже, куди пішла та сама енергія в гуртів, які реп не читали.
Скільки платівок у кожному виданні? +
Обидва альбоми подвійні, по чотири сторони. У «Significant Other» матеріал розкладено рівномірно, у «Chocolate Starfish» — ні: на стороні A п’ять треків, на стороні D три, включно з довгим ремікшем і виходом.
Це оригінальні тиражі 1999 і 2000 років? +
Ні, це перевидання 2017 і 2023 років. Для «Significant Other» різниця принципова: наліпка тиражу прямо каже, що альбом уперше повернувся на вініл у США після 1999-го, тобто оригінальну американську платівку майже ніхто в руках і не тримав.
Чому мастеринг такий гучний? +
Це рішення епохи, а не дефект пресу. «Chocolate Starfish» мастерив Владо Меллер у 2000 році, в розпал так званих війн гучності, і перевидання зберігає той баланс, а не переробляє його. На хорошій системі це чути як щільність, на слабкій — як втома вуха десь після сорокової хвилини.
Чи є різниця у звучанні між сірою і коричневою платівкою? +
Різниці немає. Барвник додають в одну й ту саму сировину, а канавку ріжуть з одного лаку, тож обидва диски набору йдуть із однієї партії. Кольоровий вініл загалом трохи шумніший за чорний через домішки пігменту, але між двома кольорами всередині одного тиражу цю різницю не почує ніхто.




