Вінілові платівки New Order

New Order з’явилися 1980 року в Селфорді не з натхнення, а з необхідності: після смерті Іена Кертіса троє учасників Joy Division залишилися без вокаліста й без назви. Далі почалася історія, яку рідко хто повторював, — гурт із похмурого пост-панку виріс у головну танцювальну групу Британії, не змінивши складу. Бернард Самнер став співати, Стівен Морріс сів за барабани й секвенсори одночасно, Пітер Хук зробив бас провідним мелодійним інструментом, а Джилліан Гілберт принесла клавіші. Теґи слухачів досі не можуть визначитися: new wave, post-punk, electronic і alternative dance стоять поруч з майже однаковою вагою.

Як змінювалося звучання

«Movement» 1981 року — це ще Joy Division за інерцією. Альбом продюсував Мартін Ганнетт, той самий, що робив «Unknown Pleasures», інженером був Кріс Неґл, а асистували Флад і Джон Лекі — двоє людей, які згодом стали продюсерами першого ряду. Звук тут холодний, вокал захований, і сам гурт роками ставився до платівки прохолодно. Слухачі виявилися добрішими: середня оцінка на Discogs у цього перевидання 4,51 при трьох сотнях голосів.

Наступні п’ять років гурт витратив на те, щоб знайти власну мову, і «Brotherhood» 1986-го фіксує момент розколу навпіл буквально: одна сторона гітарна, друга електронна. Далі були дев’яності, розпад, возз’єднання — і «Get Ready» 2001 року, де New Order свідомо повернулися до гітар після десятиліття танцювальної музики. Ця платівка присвячена пам’яті Роба Ґреттона, менеджера гурту й співвласника Factory Records, який помер 1999-го.

Що шукати на вінілі

Каталог New Order перевидавали стільки разів, що назва альбому нічого не говорить про те, який предмет ви тримаєте. Дивитися треба на лейбл, номер і раннаут.

«Movement» у нас — перевидання 2016 року з подвійним каталожним номером: на етикетці стоїть історичний Factory FACT 50, на конверті — London Records 2564-68879-7. Пресували на Optimal Media в Німеччині. Найцікавіше в примітках Discogs: раннаути цього чорного накладу збігаються з прозорим британським перевиданням 2013-го й з європейським Rhino 2009 року — тобто три різних релізи різних років зроблені з одних і тих самих матриць, змінювалися лише штрихкод і колір суміші. «Brotherhood» 2015-го — 180 грам, той самий Optimal, який тут ще й гальванізував матриці; конверт зробили Peter Saville Associates, фотографію — Тревор Кі, а записували альбом на трьох студіях, включно з дублінською Windmill Lane. «Get Ready» 2015 року цікавий раннаутом: на другій стороні витравлено ABBEY ROAD, тобто лак різали саме там, мастеринг робив Тім Янґ у Metropolis, а зводив Стів Осборн у дублінській Pulse. Дівчина на обкладинці — німецька акторка Ніколетт Кребітц, у кредитах вона підписана просто «з подякою Коко».

З чого почати

Слухачам, які прийшли від Joy Division, логічно брати «Movement»: це та сама естетика, тільки без Кертіса, і чути, як гурт намацує вихід. Звідси природний шлях у Post-Punk.

Кому потрібен класичний баланс гітар і машин — «Brotherhood». Поділ на дві сторони тут не випадковий, і на вінілі він працює так, як задумувався: перевертання диска є частиною задуму.

А якщо ви знаєте New Order лише за синглами вісімдесятих, спробуйте «Get Ready» — пізній, гучний і несподівано прямий альбом. Решта каталогу гурту лежить у розділі Synth-Pop / Electro Pop.