Вінілові платівки Meat Loaf

Meat Loaf, справжнє ім’я Майкл Лі Адей (при народженні — Марвін Лі Адей), народився 27 вересня 1947-го і помер 20 січня 2022 року — один із найгучніших голосів рок-опери 1970–90-х, чия трилогія «Bat Out of Hell» (1977, 1993, 2006) розійшлася накладом понад 100 мільйонів копій. Незручний факт одразу псує міф про самого автора: жодного рядка чи ноти в цій дискографії Meat Loaf не написав сам — весь альбом «Bat Out Of Hell II: Back Into Hell», представлений у каталозі JPV, повністю написаний, аранжований і спродюсований Джимом Стайнманом; ім’я Meat Loaf у кредитах трапляється лише як виконавця вокалу.

Як мінявся звук

«Bat Out Of Hell II» записаний у двох лос-анджелеських студіях — Ocean Way Recording та Power Station, зведений на Record One і тій же Power Station. Джим Стайнман відповідав не лише за композиції, а й особисто за аранжування кожного треку — рідкісний випадок повного авторського контролю однієї людини над цілим подвійним альбомом. Співпродюсером і звукоінженером на записі значиться Стів Рінкофф, зведенням займався також Девід Тоенер. У кредитах Discogs жанр альбому позначений одразу трьома стилями — Soft Rock, Pop Rock, Hard Rock, і саме ця розмаїтість усередині одного продюсерського почерку Стайнмана визначила, чому пісні на платівці звучать то як балада для стадіону, то як важкий рок-номер. Наживо ці аранжування відтворював гурт The Neverland Express — постійний бек-бенд Meat Loaf, що існував із 1977-го й супроводжував співака аж до його смерті в 2022 році, тобто рівно стільки, скільки проіснувала й сама франшиза «Bat Out of Hell».

Що шукати на вінілі

Видання у каталозі — 25th Anniversary Edition, подвійний вініл (2LP) лейблів Virgin EMI/UMC з приміткою на самому релізі: «℗ 1993 Virgin Records Limited © 2019 Virgin Records Limited», тобто це не оригінальний прес 1993 року, а перевидання до ювілею. У комплект входить картка для завантаження цифрової версії, пресинг виконаний на GZ Media в Чехії — платівка вироблена в ЄС, а не в США, де альбом вийшов уперше. Усього в треклисті одинадцять композицій, розподілених по чотирьох сторонах платівок — нерівномірно, по дві-три на кожній, що для подвійного вінілу трапляється рідше за симетричний поділ. На Discogs тираж зібрав 2866 позначок «є в колекції», 512 у бажаному і середню оцінку 4,73 з 249 голосів — за мірками класик-рок каталогу це один із найпопулярніших релізів узагалі, не лише серед перевидань Meat Loaf. У базі Discogs для цього тиражу зафіксовано щонайменше три різні варіанти раннаутного коду на кожній стороні (наприклад, сторона A трапляється з хвостами 1353386, 1956284 і 1209874) — отже, видання 2019 року не одноразовий наклад до ювілею, а кілька окремих партій пресування, зроблених у різний час на тому самому заводі.

З чого почати

Тим, хто прийшов за хітом «I’d Do Anything For Love (But I Won’t Do That)», варто послухати альбом цілком: Стайнман будував трилогію як суцільну рок-оперу, і саме контекст сусідніх треків пояснює драматургію хіта. Тим, хто цікавиться логікою єдиного автора в масштабних рок-проєктах, цікаво звернути увагу на роль одного композитора-аранжувальника на подвійному альбомі — рідкість навіть для напрямку pop-rock. А тим, хто збирає перевидання класики 1990-х на сучасному вінілі, варто порівняти цей тираж GZ Media з іншими релізами того ж року у напрямку hard-rock — саме на важчих треках альбому чутно, наскільки по-різному преси різних заводів передають динаміку.