У 1990-му президент Гавел призначив Заппу спецпосланцем Чехословаччини із торгівлі, культури й туризму. Рок-музикант опинився в ролі дипломата.
джерело: english.radio.czВінілові платівки Frank Zappa
Американський композитор, гітарист і сатирик (1940–1993), який випустив понад 60 альбомів з The Mothers of Invention і сольно. Поєднував рок, джаз-ф'южн, оркестрову музику та гостру сатиру і вважається одним із найвинахідливіших музикантів XX століття.

Найуспішніший комерційно альбом, де «Don't Eat the Yellow Snow» став першим хітом Заппи в Billboard Top 100; також «Cosmik Debris».

Єдиний реліз на Warner Bros. з важчим гітарним звуком: «Black Napkins», «The Torture Never Stops».
Концерти в нью-йоркському Palladium у грудні 1976 року з великою духовою секцією — «Titties & Beer», «The Black Page #2» і «The Illinois Enema Bandit».
НемаєПосмертний синклавірний альбом, один з останніх, які Заппа завершив перед смертю.
НемаєПосмертно виданий потрійний альбом, що поєднує важкий рок, оркестрові та джазові інструментали, з «Black Napkins».
НемаєДруга частина записів із Лондонським симфонічним оркестром, з «Bogus Pomp» і «Strictly Genteel».
НемаєІнструментальний альбом, майже повністю створений на Synclavier, який здобув «Греммі»: «G-Spot Tornado».
НемаєВідповідь Заппи на цензурну кампанію PMRC, з колажем «Porn Wars» і «We're Turning Again».
НемаєСинтезаторні аранжування камерної музики італійського композитора XVIII століття Франческо Заппи.
НемаєКамерно-оркестрові твори Заппи, частину яких диригував П'єр Булез, зокрема «The Perfect Stranger» і «Dupree's Paradise».
НемаєГітарний рок-альбом із кавером «Whippin' Post» і піснею «Be in My Video».
НемаєПотрійний альбом — каст-запис задуманого Заппою сатиричного мюзиклу, який він так і не поставив.
НемаєОркестрові твори Заппи у виконанні Лондонського симфонічного оркестру під орудою Кента Нагано, з «Sad Jane» і «Mo 'n Herb's Vacation».
НемаєСтрокатий альбом початку 80-х, з «Cocaine Decisions» і «The Dangerous Kitchen».
НемаєАльбом зі складними рок-композиціями та найбільшим хітом Заппи «Valley Girl», записаним із донькою Мун Юніт.
НемаєПодвійний сатиричний альбом із трьох сюїт, від ду-вопу до хард-року, з «Dumb All Over» і заголовною піснею.
НемаєПерша частина рок-опери про хлопця з Канога-Парку, якого оповідає Central Scrutinizer: «Joe's Garage», «Catholic Girls».
НемаєЗавершення рок-опери Joe's Garage з одним із найкращих гітарних соло Заппи «Watermelon in Easter Hay»; також «Packard Goose».
НемаєПовністю інструментальний альбом із 37-особовим оркестром, з «Strictly Genteel» і «Duke of Prunes».
НемаєІнструментальний джаз-рок, задуманий як «Hot Rats III», з «Filthy Habits» і заголовною «Sleep Dirt».
НемаєАльбом, виданий Warner без дозволу Заппи, з довгою оркестрово-роковою сюїтою «The Adventures of Greggery Peccary».
Під замовленняЄдиний реліз на Warner Bros. з важчим гітарним звуком: «Black Napkins», «The Torture Never Stops».
НемаєОстанній студійний альбом The Mothers of Invention із віртуозним складом: «Inca Roads», «Po-Jama People».
Під замовленняНайуспішніший комерційно альбом, де «Don't Eat the Yellow Snow» став першим хітом Заппи в Billboard Top 100; також «Cosmik Debris».
НемаєПерший альбом на лейблі DiscReet із фанковим роком і гумором: «Montana», «Dinah-Moe Humm», «I'm the Slime».
НемаєБіг-бенд джаз-ф'южн, записаний під час відновлення після нападу в Лондоні: «The Grand Wazoo», «Blessed Relief».
Під замовленняСтудійний джаз-роковий альбом 1972 року з біг-бендовими духовими, задуманий як продовження «Hot Rats» — довгий інструментал «Big Swifty» і «Your Mouth».
НемаєСтудійні та концертні записи Mothers of Invention, зібрані після розпаду гурту, з «WPLJ» і «Little House I Used to Live In».
НемаєПерший альбом за участю Flo & Eddie з колишніх The Turtles: «Transylvania Boogie», «Tell Me You Love Me».
НемаєДруга збірка неопублікованих студійних і концертних записів Mothers, з «My Guitar Wants to Kill Your Mama» і «Directly from My Heart to You».
НемаєВізитна карткаПерший запис після розпаду першого складу Mothers і класика джаз-року: «Peaches en Regalia» та «Willie the Pimp» з вокалом Captain Beefheart.
НемаєПодвійний альбом-саундтрек до незнятого фільму з джазовими й камерними інструменталами: «King Kong», «Dog Breath».
НемаєКонцептуальна стилізація під ду-воп 50-х, випущена під вигаданою назвою Ruben and the Jets, з піснями «Cheap Thrills» і «Love of My Life».
НемаєПародія на Sgt. Pepper і хіпі-культуру, один із найгостріших альбомів Mothers: «Who Needs the Peace Corps?», «Mom & Dad».
НемаєДругий альбом Mothers, побудований з міні-сюїт і сатири на американське суспільство: «Brown Shoes Don't Make It», «Plastic People».
НемаєСольний оркестрово-колажний експеримент Заппи з оркестром Abnuceals Emuukha Electric Symphony Orchestra, де симфонічні фрагменти чергуються з розмовними вставками.
НемаєДебютний подвійний альбом The Mothers of Invention: сатиричні пісні та звукові колажі, зокрема «Hungry Freaks, Daddy» і «Trouble Every Day».
Під замовлення
Під замовленняПереважно концертні записи 1977–78 років зі щільними студійними дописками, найпродаваніший альбом Заппи — тут «Bobby Brown», «Dancin' Fool» і «Jewish Princess».
Концерти в нью-йоркському Palladium у грудні 1976 року з великою духовою секцією — «Titties & Beer», «The Black Page #2» і «The Illinois Enema Bandit».
Під замовленняСпільний альбом із Captain Beefheart: переважно концертні записи 1975 року з Остіна плюс студійний матеріал, остання велика співпраця обох — «Debra Kadabra» і «Muffin Man».
За цим фільтром нічого немає — спробуйте «Усі».
Камерунського павука назвали Pachygnatha zappa на честь Заппи: візерунок на черевці самиці разюче нагадує його знамениті вуса.
джерело: en.wikipedia.orgУ 1965-му за $100 Заппа записав для «автопродавця» фальшиву еротичну плівку. Той виявився поліцейським, і Заппу заарештували за «змову з метою порнографії».
джерело: grunge.comДані на жовтень 2026 · Soundcharts, Last.fm
Френк Заппа народився 21 грудня 1940 року в Балтиморі в родині італійського походження — його дід приїхав до Америки з сицилійського Партініко. Помер Заппа 4 грудня 1993-го в Лос-Анджелесі, залишивши по собі каталог, який на Discogs нараховує понад три тисячі позицій разом із перевиданнями й збірками. За визначенням Discogs, це американський композитор, автор текстів, гітарист, вокаліст, диригент і продюсер, чия музика поєднувала повагу до академічного авангарду — Стравінського, Штокгаузена, Вареза — з любов’ю до doo-wop і гітарного рок-н-ролу 1950-х, приправленою їдкою сатирою. У нашому каталозі — концертний альбом «Zappa In New York» у ювілейному 3-LP виданні.
Як змінювалося звучання
Одна з причин, чому дискографія Заппи така величезна, — його впертість у питаннях контролю. Discogs прямо фіксує роки конфліктів із великими лейблами Warner Bros. і MGM, після чого Заппа почав випускати музику через власні лейбли Bizarre, Straight і Barking Pumpkin, а дистрибуцію віддавав Rykodisc і Rhino. У 1980-х він викупив права на власні старі альбоми і сам зайнявся їхнім перевиданням — саме тому сьогодні майже кожен його концертний чи студійний реліз існує в кількох ретельно підготовлених версіях, включно з тим, що лежить у нашому каталозі.
«Zappa In New York» фіксує конкретний момент цієї еволюції: великий склад із духовою секцією замість гітарного тріо. У записі — саксофоністи Лу Маріні та Ронні Кубер, тенор-саксофоніст Майкл Брекер, трубач Ренді Брекер, тромбоніст Том Мелоун, а партію ударних веде Террі Боззіо. Це наближає альбом до джазового біг-бенду більше, ніж до звичного гітарного рок-н-ролу ранніх записів Заппи, хоча сам він лишається за пультом як диригент, соліст і продюсер.
Що шукати на вінілі
Наше видання — це 3×LP «40th Anniversary Edition» 2019 року на лейблі Zappa Records/UMe, хоча за роком у Discogs оригінал датований 1977-м: до 2019-го минуло не сорок, а сорок два роки — назва серії лишилась від початкового плану випуску. Сторони з першої по четверту, за нотатками релізу, різані напряму з оригінальних аналогових 2-доріжкових мастер-стрічок 1/4 дюйма; мастерингом і різкою лаку займався Кріс Беллман у Bernie Grundman Mastering, а тиражем — німецький завод Schallplattenfabrik Pallas GmbH. П’ята й шоста сторони — бонус-диск з альтернативними мікс-версіями «Black Napkins» і «Punky’s Whips», а також фортепіанними версіями сюїти «Black Page» у виконанні Томмі Марса та Рут Андервуд. Дизайн ювілейного оформлення зробив Майкл Мескер, а оригінальний дизайн 1977 року належить Джону Вільямсу; обкладинку фотографували син Заппи Дуізіл і його дружина Гейл, а буклет доповнили спогади учасників гурту Рея Вайта й Рут Андервуд разом із хранителем архіву Джо Треверсом.
З чого почати
Слухачів, які знають Заппу лише як сатирика й провокатора, «The Illinois Enema Bandit» і «The Purple Lagoon» здивують поєднанням гумору й складної композиції в одному треку. Порівняти основний мікс альбому з фортепіанними версіями «Black Page» на бонус-диску варто тим, кого цікавить сама механіка звуку, — це показує, наскільки жорстко прораховані партії Заппи витримують переклад на зовсім інший інструмент. Прог-рок тут межує з джазом майже порівну: Discogs заносить реліз одразу в обидві категорії, тож із напрямку прог-рок варто рухатись і в напрямок джаз.
Це студійний альбом чи концертний запис? +
Концертний: у кредитах релізу є окремий інженер «N.Y.C. Live Remote» і окремий зведення «N.Y.C. Live Concert» — тобто основний матеріал записаний наживо в Нью-Йорку, а бонусні треки додатково зведені й оброблені пізніше в студії.
Чому видання назване «40th Anniversary», якщо оригіналу вже за сорок? +
За даними Discogs, оригінальний реліз датований 1977 роком, а наше перевидання вийшло 2019-го — тобто через сорок два роки. Назва серії лишилась такою, якою була задумана, хоча фактичний випуск трохи запізнився.
Скільки платівок у комплекті і що на додаткових сторонах? +
Три LP. Перші чотири сторони — основний концертний альбом, п’ята й шоста — бонус-диск з альтернативними мікс-версіями кількох треків і фортепіанними аранжуваннями сюїти «Black Page».
Хто зводив і мастерингував це перевидання? +
Лаковий різ і мастеринг — Кріс Беллман у студії Bernie Grundman Mastering; сам оригінальний мікс концертного матеріалу робив ще Заппа особисто, а частину бонусних треків зводили Боб Стоун, Деві Мойр і Рік Сміт.

