Вінілові платівки Foreigner

Foreigner зібралися в Нью-Йорку 1976 року з британців і американців — звідси й назва, у якій половина складу завжди була іноземцями одне для одного. Гурт швидко став еталоном того, що потім назвуть арена-роком: щільні гітарні риффи Міка Джонса, великі приспіви й балади, які досі крутять радіостанції. У нашому каталозі п’ять позицій, і вони показові тим, що охоплюють два різні підходи до перевидання — від бюджетного кольорового вінілу до аудіофільського тиражу з оригінальної стрічки.

Як змінювався звук

Дебютний Foreigner 1977 року — це ще гурт, який доводить, що вміє грати важко: гітара Джонса попереду, ритм-секція суха, продюсування мінімальне. На Double Vision наступного року з’являється те, за що Foreigner потім любитимуть і критикуватимуть одночасно — приспів, вирахуваний до секунди, і клавішні, що тримають усю пісню.

Переломним став 4 1981 року. Його записували в Electric Lady Studios, а до роботи залучили Роберта Джона Ланґа — того самого Матта Ланґа, який трохи пізніше зробить звук AC/DC і Def Leppard планетарним. У кредитах він значиться ще й на бекінг-вокалі. Обкладинку робила студія Hipgnosis. Саме після цієї платівки Foreigner перестали бути просто рок-гуртом і стали радіоформатом.

Що відбувалося далі, добре видно за одним рядком у кредитах збірки 40: басистів там троє — Ед Ґальярді, Рік Віллз і Джефф Пілсон. Це чотири десятиліття, три покоління складу й один незмінний Мік Джонс. Теги MusicBrainz для гурту виглядають рівно так, як звучить ця історія: rock, pop rock, aor, hard rock, soft rock, arena rock.

Що шукати на вінілі

Перевидання Foreigner діляться на два класи, і сплутати їх — найшвидший спосіб розчаруватися. Перший клас — масові тиражі Rhino. Дебютний альбом у нас у версії Atlantic 75 на кришталево-прозорому вінілі, лак для неї різали в Bernie Grundman Mastering — це серйозна студія, і для кольорового тиражу результат дуже пристойний. Double Vision 2024 року — частина рінівської серії Rocktober, і вініл там виноградного кольору; у нашій картці колір не вказаний, тримайте це на увазі.

Другий клас — 4 від Analogue Productions. Це подвійник на швидкості 45 обертів, 180 грамів, розкладна обкладинка, мастеринг Раяна К. Сміта безпосередньо з оригінальної майстер-стрічки в Sterling Sound, пресування на Quality Record Pressings. Перші дві тисячі примірників пронумеровані на звороті конверта. За таку платівку доводиться платити відчутно більше, і сорок п’ять обертів означають, що сторону треба перевертати приблизно кожні десять хвилин, — але це найкраще, що зараз можна поставити з цього альбому.

Дві збіркові позиції теж різні за походженням. 40 2017 року — подвійник у розкладному конверті, мастеринг у Total Access Recording Studios, лак різали в Air Mastering. Live At The Rainbow ’78 2019 року — концертний запис лондонського виступу, теж на двох платівках. Оцінки колекціонерів на Discogs розкладаються передбачувано: у аудіофільського 4 середня 4,74, у рінівського Double Vision — 4,15.

З чого почати

Тим, хто хоче почути гурт таким, яким його пам’ятає радіо, підійде 4 — і, якщо бюджет дозволяє, одразу у версії Analogue Productions, бо повертатися до неї потім усе одно доведеться. Хто збирає перші альбоми — беріть дебют на прозорому вінілі, він недорогий і зроблений акуратно. А кому цікавіший гурт у русі, а не в студії, є концертний Rainbow ’78 із лондонського виступу того ж року, коли вийшов Double Vision.

У нашій навігації Foreigner стоять у золотій добі року; за подачею ранніх альбомів вони так само доречні в хард-року.