Вінілові платівки Boards of Canada

Boards of Canada — шотландський дует братів Майкла Сандісона й Маркуса Іоїна, який працює з середини вісімдесятих і за весь цей час майже не дає інтерв’ю. Усе записано у власній студії Hexagon Sun, усе видано на Warp, і майже все звучить так, ніби плівку знайшли на горищі: приглушені синтезатори, розстроєні педалі, обривки дитячих голосів із навчальних фільмів. У нас п’ять їхніх позицій — уся класика лейбла Warp у перевиданнях 2013–2022 років.

Як змінювався звук

Music Has The Right To Children 1998 року задав словник, яким потім користувалося ціле покоління: теплі, ледь фальшиві синтезаторні лінії поверх повільного брейкбіту. Geogaddi 2002-го — та сама техніка, але розвернута в бік тривоги: більше низьких частот, більше пауз, більше зворотних записів, за якими слухачі досі шукають приховані повідомлення.

Між великими альбомами стоять два EP, і саме вони найкраще показують діапазон дуету. In A Beautiful Place Out In The Country 2000 року — чотири треки, разом близько двадцяти трьох хвилин, найспокійніше й найсвітліше, що вони записали. Trans Canada Highway 2006-го тримається на Dayvan Cowboy, а завершується його ж ремиксом від Odd Nosdam, який триває дев’ять із половиною хвилин і забирає майже всю другу сторону.

Tomorrow’s Harvest 2013 року — найхолодніший їхній альбом: замість плівкової ностальгії там сухі синтезатори й музика, схожа на саундтрек до фільму-катастрофи. Теги на MusicBrainz описують цю дугу з незвично великою кількістю голосів: idm, electronic, ambient, downtempo і, окремим рядком, hauntology.

Що шукати на вінілі

Усі наші п’ять позицій — перевидання Warp, і майже всі вони проходили через одні руки: лак різав Ноел Саммервілл, причому Geogaddi та In A Beautiful Place він перерізав заново з оригінальних DAT-майстрів. Пресування здебільшого німецьке, Optimal Media; виняток — Trans Canada Highway, яку робив голландський Record Industry.

Дві речі варто знати до покупки. Перше: перевидання In A Beautiful Place Out In The Country надруковане на чорному вінілі, а не на блакитному, як оригінальний тираж 2000 року. Якщо ви пам’ятаєте фотографії небесно-блакитної платівки — це інша річ, і наша не така. Друге: Trans Canada Highway у нас у версії 2014 року, і це саме та перевидана партія, яку Warp зробили, щоб виправити дефекти тиражу 2013-го. Тобто випадок рідкісний — коли пізніше пресування свідомо краще за раніше.

За комплектацією найщедріший Geogaddi: потрійний розкладний конверт, друковані внутрішні пакети, 140 грамів, оригінальне травлення на шостій стороні й аркуш шестикутних наклейок із вирубкою. У Tomorrow’s Harvest розкладний конверт і код на завантаження, у Music Has The Right To Children — розкладний конверт без рельєфного шрифту Брайля, з травленими раннаутами й дзеркальними номерами штампів; у деяких примірників код теж є. Оцінки на Discogs у дуету рівно високі: Geogaddi 4,72 при 1591 голосі, In A Beautiful Place 4,73 при 1094.

З чого почати

Класичний вхід — Music Has The Right To Children: подвійник, з якого почалася вся ця естетика. Хто хоче одразу найтемніше, бере Geogaddi, до того ж це найкраще оформлена платівка з наших. А якщо не готові одразу до подвійника, розумно взяти EP: In A Beautiful Place на сорока п’яти обертах звучить помітно щільніше, ніж очікуєш від двадцяти трьох хвилин музики.

У навігації дует стоїть у downtempo, ambient та electronic, а за структурою ритму й підходом до семплів це така сама IDM та експериментальна електроніка.