Вінілові платівки Brian Eno
Англійський музикант, композитор і продюсер, учасник ранніх Roxy Music, що придумав термін «ембієнт» і цілий жанр навколо нього. Продюсував U2, Talking Heads, Coldplay і берлінські альбоми Девіда Боуї.

Альбом, що дав назву жанру ембієнт: повільні петлі фортепіано і голосів, задумані для зали аеропорту.

Перший сольний альбом після Roxy Music — глем-арт-рок за участі колег по гурту, з «Baby's on Fire» і «Needles in the Camel's Eye».

Найтемніший альбом серії Ambient — звукові пейзажі за спогадами про конкретні місця, з «Lizard Point».
НемаєСольний ембієнт-альбом 2025 року, виданий на лейблі Opal.
НемаєДругий із трьох спільних альбомів 2025 року з Бітті Вулф.
НемаєТретій спільний альбом 2025 року з Бітті Вулф.
НемаєПерший із трьох спільних альбомів 2025 року зі співачкою Бітті Вулф — пісні з її голосом.
НемаєСпільний альбом з Fred again.. — тихі електронні пісні.
Пісенний альбом про кліматичну кризу, де Ено співає майже в кожному треку, з «There Were Bells».
НемаєСпільний запис з Лорі Андерсон і Ebe Oke.
НемаєТихі фортепіанні п'єси брата Роджера Ено, які Брайан обробив і оркестрував електронікою.
НемаєМузика до документального фільму про дизайнера Дітера Рамса.
НемаєФортепіано Тома Роджерсона, яке Ено перетворює на електроніку в реальному часі.
Повільна медитація про «Титанік» і Першу світову з кавером «I'm Set Free» гурту The Velvet Underground.
Під замовлення75-хвилинна ембієнт-п'єса, що виросла з інсталяції в палаці Венарія-Реале.
НемаєЕлектроніка під вірші поета Ріка Голланда, які читають різні голоси.
НемаєЕмбієнт-альбом, спершу виданий обмеженим тиражем.
НемаєПерший альбом на Warp, записаний з Джоном Гопкінсом і Лео Абрахамсом, — від тиші до різкої електроніки.
НемаєДруга спільна платівка з Девідом Бірном через майже 30 років — світлий «електронний госпел» із «Strange Overtones».
НемаєМузика з токійської виставки інсталяції «77 Million Paintings».
Під замовленняПерший за багато років альбом, де Ено знову співає, — тихі пісні з «This».
НемаєЕтюди для дзвонів годинника тисячоліття фонду Long Now.
НемаєСпільний альбом з Петером Швальмом: ембієнт з елементами електроніки.
НемаєМузика для звукової інсталяції в Мармуровому палаці Російського музею в Санкт-Петербурзі.
НемаєФрагменти звукової інсталяції Ено в лондонській галереї White Cube.
НемаєІнструментальні п'єси, які сам Ено називав «анти-джазом», — фортепіано і синтезатори.
НемаєСпільний альбом з Джа Воббла, що виріс з музики Ено до фільму Дерека Джармена «Glitterbug».
НемаєОдна майже годинна ембієнт-п'єса з серії «музики для роздумів».
НемаєНервовий мікс фанку, джазу та електроніки з «Fractal Zoom».
Під замовленняЕмбієнт-п'єси, присвячені російському художнику Сергію Шутову.
НемаєПісенний альбом з Джоном Кейлом, де Ено знову співає, з «Spinning Away».
НемаєТретя збірка «музики для фільмів» з Даніелем Лануа, Роджером Ено, Майклом Бруком та іншими.
НемаєОдна безперервна 61-хвилинна п'єса, написана спеціально під формат CD.
НемаєДруга спільна платівка з піаністом Гарольдом Баддом, спродюсована разом з Даніелем Лануа.
Під замовленняМузика до документального фільму про програму «Аполлон», записана з Даніелем Лануа і Роджером Ено, з «An Ending (Ascent)».
Під замовленняНайтемніший альбом серії Ambient — звукові пейзажі за спогадами про конкретні місця, з «Lizard Point».
НемаєСпільний альбом з Девідом Бірном: фанк-ритми і семпли чужих голосів із радіо та платівок задовго до ери семплінгу.
НемаєДругий альбом серії Ambient — тихе фортепіано Гарольда Бадда в обробці Ено.
НемаєСпільна робота з трубачем Джоном Гасселом — перший крок до його концепції «музики четвертого світу».
Під замовленняВізитна карткаАльбом, що дав назву жанру ембієнт: повільні петлі фортепіано і голосів, задумані для зали аеропорту.
НемаєДруга спільна платівка з Мебіусом і Ределіусом із Cluster, тепер із вокалом Ено.
НемаєКороткі інструментальні мініатюри — саундтреки до неіснуючих фільмів.
Останній пісенний альбом 70-х: енергійна перша сторона і тиха друга, з «Backwater» і «King's Lead Hat».
НемаєСпільний альбом з німецьким дуетом Cluster, записаний у їхній студії у Форсті, — краутрок у бік ембієнту.
Під замовленняПерехід від пісень до інструменталу — один із найважливіших альбомів Ено, з «St. Elmo's Fire» і «I'll Come Running».
Під замовленняРанній ембієнт: титульна півгодинна п'єса, що «сама себе грає» завдяки системі магнітофонних петель.
Під замовленняПерший сольний альбом після Roxy Music — глем-арт-рок за участі колег по гурту, з «Baby's on Fire» і «Needles in the Camel's Eye».
НемаєДивний і мелодійний арт-рок, натхненний листівками з китайською революційною оперою, з «Third Uncle» і «Burning Airlines Give You So Much More».
Саундтрек до документального фільму Гері Гаствіта «Eno» (2024): добірка речей із різних періодів, від пісенних альбомів 70-х до ембієнту.
Музика Ено до серіалу Netflix «Top Boy» про лондонський кримінал.
Під замовленняЗбірка музики, яку Іно писав для кіно або яку брали в фільми за 1976–2020 роки, зокрема «Deep Blue Day» з «На голці» та «An Ending (Ascent)».
Під замовленняМузика до звукових і світлових інсталяцій Іно з кількох десятиліть. Значна частина раніше не виходила або виходила мізерними тиражами.
За цим фільтром нічого немає — спробуйте «Усі».
Стартовий звук Windows 95, який написав Брайан Іно, у 2025 році потрапив до Національного реєстру звукозаписів Бібліотеки Конгресу США.
джерело: popsci.comMicrosoft попросила для Windows 95 звук на 3,25 секунди з довгим списком епітетів, а Іно здав 84 варіанти. Писав на Mac: за його словами, ПК він ніколи не користувався.
джерело: mentalfloss.comУ 1973-му Іно пішов із Roxy Music після двох альбомів. Каже, його дратувало, що Браян Феррі не сказав йому все в очі, тож зрештою він сам вирішив піти.
джерело: faroutmagazine.co.ukДані на жовтень 2026 · Soundcharts, Last.fm
Браян Іно зробив для музики більше як продюсер і теоретик, ніж як виконавець, — і все ж його власні платівки залишаються одними з найцікавіших в історії. Це людина, яка придумала термін «ембієнт» і водночас написала кілька дуже пісенних альбомів на початку кар’єри.
Три Іно на одній полиці
Перший — учасник Roxy Music і автор арт-попових альбомів середини 70-х: Here Come the Warm Jets, Taking Tiger Mountain, Another Green World. Тут ще є пісні, гітари й гумор, хоча звучить усе це дивно навіть сьогодні.
Другий — винахідник ембієнту. Discreet Music і особливо Ambient 1: Music for Airports (1978) задали цілий жанр: музика, яку можна слухати уважно або не слухати зовсім. Далі — On Land, Apollo з Даніелем Лануа, спільні роботи з Гарольдом Баддом і Робертом Фріппом.
Третій — продюсер. Берлінська трилогія Девіда Боуї, Talking Heads, The Joshua Tree і Achtung Baby у U2, Viva la Vida у Coldplay — усе це його робота. З пізнього: ForeverAndEverNoMore (2022), альбом Aurum (2025) і серія спільних записів із Бітті Вульф.
У нашому каталозі він лежить у напрямку Downtempo / Ambient / Electronic, хоча ранні платівки чесніше було б покласти в експериментальну електроніку або взагалі в арт-рок — Discogs так і робить.
Наш наклад «Ambient 1 (Music For Airports)» 2018 року пресований на GZ Media, а лак різав Майлз Шоуелл в Abbey Road, кімната 30 — це прямо витравлено в раннауті поряд із номером кімнати, нетипова деталь для звичайного релізу. У кредитах Discogs сам Ено записаний одразу як композитор, продюсер, автор концепції, дизайнер і інженер запису — рідкісний випадок, коли одна людина закрила всі ролі. Другий наш тираж, «Lateral» (2025) із Біті Вулф, вийшов на Verve — легендарному джазовому лейблі, заснованому ще 1956 року, що для амбієнт-експерименту звучить несподівано; пресинг зроблений із біопластику, а лак для нього різав уже інший інженер, Джефф Пауелл, і мастерингував Дін Мартін Гові. Штрихкод на релізі 2018 року — 6 0256775054 3, і саме за ним варто перевіряти оригінальність тиражу, якщо трапляється підозріло дешева копія.
Що шукати на вінілі
Half-speed видання 45 обертів. Чотири ранні альбоми перевидані подвійними дисками на підвищеній швидкості — це найкращий спосіб почути деталі в записах, де важлива кожна текстура.
Ембієнтна серія. Music for Airports і Ambient 4: On Land регулярно перевидають; для цієї музики тиша канавки важливіша, ніж для будь-якої іншої, тому свіжий тираж тут кращий за старий.
Спільні роботи. Apollo, платівки з Гарольдом Баддом, Робертом Фріппом і Джоном Кейлом — окремий пласт, який часто цікавіший за сольні альбоми того ж періоду.
Рідкісні перевидання. До Record Store Day 2026 вийшов Small Craft on a Milk Sea подвійним альбомом із бонусними записами.
Свіжі колаборації. Luminal, Lateral і Liminal, записані з Бітті Вульф у 2025 році, — актуальний Іно для тих, хто вже має класику.
З чого почати
Якщо хочете пісень — Another Green World. Ідеальний баланс між мелодією й експериментом.
Якщо потрібен ембієнт — Music for Airports. Платівка, з якої почався жанр, і досі найкраща в ньому.
Якщо цікавить космос — Apollo. Записаний як саундтрек до кадрів місячної місії, звучить рівно так, як виглядає.
З якого альбому Браяна Іно починати? +
З Another Green World (1975), якщо ближче пісенна форма, або з Ambient 1: Music for Airports (1978), якщо потрібна саме атмосферна музика. Це два різні Іно, і обидва легко знайти.
Чи справді ембієнт вигадав Іно? +
Термін — так, у 1978 році, разом із серією Ambient. Сама ідея фонової музики існувала й раніше, але саме Іно сформулював принцип: така музика має бути однаково цікавою і при уважному слуханні, і як тло.
Що дають видання на 45 обертів? +
Вища швидкість обертання дає більший запас деталей і меншу деградацію звуку до кінця сторони. Для музики Іно, побудованої на текстурах і тихих деталях, різниця чутна.
Чи випускає Іно нову музику? +
Так. У 2022 році вийшов ForeverAndEverNoMore, у 2025-му — альбом Aurum і три спільні релізи з Бітті Вульф. Концертів він практично не дає, працює переважно в студії та над інсталяціями.








