Вінілові платівки Biffy Clyro

Biffy Clyro зібралися 1995 року в шотландському Кілмарноку і майже двадцять років йшли від математично складного пост-хардкору до стадіонних приспівів, не втративши по дорозі ані складних розмірів, ані шотландського акценту Саймона Ніла. MusicBrainz дає їм alternative rock, потім progressive rock — і друга мітка тут не для краси, ранній матеріал гурту справді ближчий до прогу, ніж до інді. Склад гурту сам по собі рідкісний: окрім фронтмена Саймона Ніла, ритм-секцію тримають брати-близнюки Джеймс і Бен Джонстони — бас і ударні відповідно, — а це означає, що троє з чотирьох наших платівок записані буквально родинним складом без змін учасників за майже тридцять років. За описом Last.fm, фірмовий метод гурту — контраст «тихо/гучно»: пісня може почати з ледь чутного перебору струн і за кілька тактів вибухнути стіною дисторшну й ударних, і саме цей прийом об’єднує зовсім різні за настроєм «Puzzle», «Only Revolutions» та «Ellipsis».

Як змінювалося звучання гурту

«Puzzle» 2007 року — переломна платівка: після смерті матері Ніла гурт написав альбом, у якому вперше з’явилися прямі мелодії й оркестрові аранжування замість самих тільки зламаних ритмів. «Only Revolutions» 2009-го закріпив цей поворот і зробив гурт стадіонним. «Ellipsis» 2016 року — спроба піти в бік електроніки й продакшну: гітари відсунуті, з’явилися програмовані барабани, і саме тому в колекціонерів це найнижче оцінений з трьох альбомів.

Що шукати на вінілі

Головна позиція тут — «Puzzle». Цей альбом уперше вийшов на вінілі лише 2015 року, до Record Store Day, тиражем три тисячі примірників: два диски по 180 грамів у розкладній обкладинці з друкованими внутрішніми конвертами. Мастеринг робили в Abbey Road Studios, і різав його Майлз Шоуелл — у ранауті стоїть MILES. ABBEY ROAD. Плюс на цьому виданні є бонусний трек «Drop It», який до того існував тільки на лімітованому компакт-диску.

«Only Revolutions» у нас у перевиданні 2016 року, пресованому на Optimal Media в Німеччині. «Ellipsis» того ж року — чорний вініл, друкований внутрішній конверт із текстами й картка на завантаження; у його ранауті штампом вибито MASTERED BY CAPITOL, тобто мастеринг робили на студії Capitol у Лос-Анджелесі. Три платівки — три різні студії мастерингу, і на слух це чути. Оригінал «Only Revolutions» 2009 року в нашому каталозі — це перевидання 2016-го, пресоване на німецькому заводі Optimal Media, тому за фактурою й тиском канавки воно ближче до сучасних тиражів, ніж до вінтажного першого преса того часу. За біографією Last.fm, дискографія гурту налічує вже одинадцять студійних альбомів, включно з «Futique» 2025 року, тож три платівки в нашому каталозі — це лише вибрана середина довгої історії, а не її підсумок. Цікаво, що альбом «Balance, Not Symmetry» 2019 року — саундтрек до однойменного фільму — сам гурт офіційно не зараховує до списку студійних робіт, попри повноцінний реліз на вінілі.

З чого почати

Беріть «Puzzle»: це і найкращий їхній альбом, і найкраще зроблене видання з трьох. «Only Revolutions» логічний другим, якщо сподобалися саме великі приспіви. «Ellipsis» лишайте наостанок — він найменш гітарний, і без контексту двох попередніх легко списати його з рахунку.

У каталозі гурт стоїть в альтернативному році, і це точна адреса для всіх трьох. Ранні складні речі ближчі до прог-року — там варто шукати, якщо вас цікавить саме та половина їхньої історії.