Вінілові платівки Amy Winehouse

Уся студійна спадщина Емі Вайнгаус — це два альбоми. «Frank» 2003 року і «Back to Black» 2006-го, більше нічого закінченого вона випустити не встигла. Третя платівка, яка стабільно є у продажу, — «Lioness: Hidden Treasures» — вийшла вже після її смерті у 2011 році і складається з чернеток, альтернативних версій і кавер-версій, зібраних продюсерами. Це важливо розуміти до покупки: як самостійний альбом вона не задумувалася.

Вайнгаус народилася 1983 року в лондонському Енфілді, у родині, де слухали джаз, і саме джазова школа, а не соул, пояснює те, як вона будувала фразу. Barcode на цьому виданні надруковано двічі — стандартним і розрідженим шрифтом.

Як змінювався її звук

«Frank» — це фактично джазова платівка з ритм-енд-блюзовим бітом: багато синкоп, вільна вокальна лінія, тексти, написані так, ніби вона говорить, а не співає. Сама Вайнгаус пізніше публічно критикувала фінальне зведення цього альбому, вважаючи, що лейбл згладив те, що мало лишитися шорстким.

«Back to Black» побудований на протилежному принципі. Марк Ронсон і Салаам Ремі привели до студії духову секцію Dap-Kings і записали все з живим бендом у манері шістдесятих — з коротким ревербом, вінтажними мікрофонами й майже повною відмовою від цифрової корекції. Голос тут стоїть попереду, а оркестр працює як єдиний організм.

«Lioness» показує проміжні стани: те, що не потрапило на два альбоми, ранні записи 2002 року, дуети. Як документ це цінно, як цільне прослуховування — нерівно за визначенням.

«Lioness: Hidden Treasures» зібрали з розрізнених сесій, тому зведенням різних треків займалися одразу Gary Noble і Tom Elmhirst, а продюсували й аранжували платівку теж двоє — Mark Ronson та Salaam Remi; мастеринг зробив Stuart Hawkes. Платівку пресували на заводі TAKT, а фотографію для буклету — вже після смерті Емі — зробив не професійний музичний фотограф, а сам Браян Адамс: у кредитах Discogs це вказано без жодних пояснень. Продюсери й зведення закріплені за різними піснями збірки окремо — типова картина для посмертного альбому, зібраного з незакінчених записів різних років без єдиної творчої команди на весь тираж.

Що шукати на вінілі

«Back to Black» триває близько тридцяти п’яти хвилин і на одну платівку лягає без проблем. Тому, коли ви бачите подвійне видання, це майже завжди означає додатковий матеріал — сингли, бі-сайди, живі записи. Перевіряйте трек-лист перед покупкою, різниця між виданнями тут суттєва, а обкладинка однакова.

«Frank» у перевиданні на 180 грамах з ремастерингом — той випадок, коли ремастеринг справді має сенс: оригінальне зведення критикували за приглушений верх, і пізніші майстри це частково виправляють.

З чого почати

Якщо ви знаєте її тільки за «Rehab» і «Valerie», беріть «Back to Black» — це найвідоміший і найрівніший її запис. Тим, кому ближчий джаз, ніж соул, потрібен «Frank»: там вона звучить менш ефектно, але технічно вільніше. А «Lioness» має сенс купувати останнім, коли перші два альбоми вже стоять на полиці й хочеться почути, як вони збиралися.

Її сусіди по каталогу — Soul, де стоять її релізи, і до Jazz — саме там та мова, якою вона розмовляла з першого альбому.