Вінілові платівки Adele

Серед чотирьох альбомів Адель, які продаються в нас, один тираж чесно позначений на Discogs як неофіційний — і це саме те, що варто знати до покупки, а не з’ясовувати вже вдома, розпакувавши платівку.

Як розвивалося звучання: від дебюту у XL Recordings до альбому з кількома продюсерами

Адель Лорі Блю Адкінс народилася 5 травня 1988 року в Лондоні, 2006-го закінчила BRIT School і того ж року підписала контракт із лейблом XL Recordings. Дебютний альбом “19” (2008) з синглами “Chasing Pavements” і “Make You Feel My Love” став одним із найуспішніших дебютів у Великій Британії (дані Last.fm). У нашому каталозі за продажами лідирує вже наступний етап цієї історії — “21”, а завершує його “30”, де над треками працювали одразу кілька продюсерів: за кредитами Discogs, шість пісень зробив Greg Kurstin, ще три — Inflo, а решту розкидано по одному треку між Joey Pecoraro, Ludwig Göransson (саме він відкриває альбом треком A1), дуетом Max Martin і Shellback та тандемом Shawn Everett і Tobias Jesso Jr. Усього — вісім різних продюсерів на одному альбомі. Це вже не одноосібна робота одного автора з дебюту, а студійний проєкт із розподіленими ролями, де кожен трек міг народитися в іншій команді.

Що шукати на вінілі: три різних тиражі з різною історією

“21” у нас — європейський репрес 2020 року на лейблі XL Recordings: лаковий диск різав Martin Krafft, мастерингував Tom Coyne. Усередині — картонний вкладиш із подякою, підписаною просто “Adele x”. У раннауті платівки вибиті ініціали “KR” — це підпис того самого Мартіна Крафта, тож перевірити автентичність преса можна навіть на слух, приглядівшись до канавки. Це повністю офіційне видання з задокументованими кредитами.

З “25” інша ситуація: за даними Discogs, наш тираж 2016 року позначений прямо як “Unofficial Reissue” — неофіційне перевидання, без друкованого внутрішнього конверта, у простому білому вкладиші замість фірмового. Це не підробка змісту (треки ті самі), але це не ліцензійний реліз лейбла — офіційно на вінілі “25” довго не виходив, і те, що ходить по ринку, здебільшого саме такі тиражі.

“30” виявився несподіванкою іншого штибу: за нотатками Discogs, наш примірник надруковано в Японії, ексклюзивно ліцензовано Melted Stone для Columbia Records і призначено на експорт до країн APAC. Тобто це не європейський чи американський прес, а японське видання, яке доїхало до нашого каталогу.

З чого почати колекцію Адель

Якщо хочеться класичного “розлучного” альбому з повністю прозорою, офіційною історією тиражу — бери “21”: і мастеринг, і лаковий різ задокументовані.

Якщо цікавий пізніший, більш особистий альбом і не бентежить японський прес як варіант — “30” підійде, і кредити продюсерів там теж чіткі.

Якщо в підсумку хочеш саме “25” — просто май на увазі, що продається неофіційне перевидання: це нормальна практика на ринку вінілу, коли офіційного тиражу довго не було, але сам факт варто знати заздалегідь. Ширший контекст на нашому сайті — розділ Classic Pop, а суміжний за настроєм — Soul.