Вінілові платівки Tears For Fears

Роланд Орзабал і Курт Сміт познайомилися підлітками в Баті, встигли пограти в мод-ревайвальному Graduate і 1981 року зібрали Tears For Fears. Назву взяли з книжок Артура Янова про первинну терапію, і це не декоративна деталь: дебютний альбом гурту цілком побудований на темі дитячої травми. Саме тому він звучить холодніше й тривожніше за майже все, що видавав англійський синті-поп того самого року.

Як змінювався звук

The Hurting 1983 року Discogs описує двома жанрами — Electronic і Pop — і єдиним стилем synth-pop. Класифікація чесна: у кредитах платівки ритм-програмуванням займаються одразу троє, Орзабал, Сміт і продюсер Кріс Г’юз, а живий інструмент там радше виняток. Гітару Філа Палмера в кредитах так і підписали, окремим жартівливим рядком Palmer Picking.

За два роки на Songs From The Big Chair набір стилів у Discogs уже інший: до synth-pop додалися new wave і pop rock. Це чути й без довідників. «Shout» і «The Working Hour» тривають рівно по 6:31 кожна — гурт перейшов від компактних пісень до довгих форм із програшами й нарощуванням. Інженером обох платівок був Девід Баскомб, продюсером той самий Г’юз, тож зміна взялася не з нової команди, а з амбіції.

Наприкінці вісімдесятих у складі з’явилася Олета Адамс — за даними MusicBrainz, з 1987 по 1990 рік — і разом із нею прийшли живі клавіші та госпел-інтонація. Курт Сміт пішов 1991-го й повернувся 2000-го, Орзабал зі складу не виходив жодного разу за сорок років.

Що шукати на вінілі

Дві платівки, які ми тримаємо, зроблені на різних заводах, і це головне, що варто знати перед покупкою. The Hurting 2019 року (Mercury 775 070-8) пресували на Record Industry у Гарлемі, мастеринг робив Джефф Пеше. Це 180 грам, чорно-білий друкований внутрішній конверт із текстами й кредитами, у комплекті код на завантаження, а в раннауті вибито 10100 1A 3789440.

Songs From The Big Chair 2022 року (Mercury 3794995) — інша історія. Завод Takt Direct, звичайна вага, раннаут 010415127-A-1. Discogs прямо зазначає, що цей тираж відрізняється від попереднього лише раннаутом: лейбл повторює однакові партії й міняє в металі тільки номер. Копірайт на конверті стоїть 2014 роком, тобто підготовка тягнеться звідти, а надрукували її у 2022-му. Ваги 180 грам тут немає — і в нашій картці її теж не вказано.

Хронометраж у Songs From The Big Chair нерівний: сторона A тримає 22:19, сторона B — 19:23. Восьма позиція, «Listen», іде 6:49 і завершує платівку майже інструментально. А на «I Believe» у нотатках видання є присвята Роберту Ваяту — рядок, який на CD ніхто ніколи не читав.

З чого почати

Якщо цікавить той самий гурт, який співає «Everybody Wants To Rule The World», беріть Songs From The Big Chair: усі чотири впізнавані речі саме там, на The Hurting їх немає взагалі. Якщо ж вас притягує рання, майже клінічна електроніка початку вісімдесятих — потрібен The Hurting, і краще саме в цьому 180-грамовому пресі, він у нашому каталозі єдиний.

Обидві платівки лежать у розділі Synth-Pop / Electro Pop, і це те місце, куди варто зайти, якщо Tears For Fears для вас — точка входу в жанр. Тим, хто чіпляється радше за гітарну сторону гурту й напругу початку вісімдесятих, ближчим виявиться розділ New Wave.