Вінілові платівки Slade

Slade — вулвергемптонський квартет, який у першій половині сімдесятих шість разів очолював британський чарт синглів і зробив із навмисних орфографічних помилок у назвах пісень фірмовий знак. У нашому каталозі сім платівок гурту, і майже всі вони походять з однієї історії: з 2021 року BMG послідовно перевидає каталог Slade ремастерами обмеженим накладом на кольоровому вінілі. Це варто сказати першим рядком — оригінальних британських пресів сімдесятих тут немає, є сучасні перевидання, зроблені акуратно й однаково.

Друге, що краще знати до покупки. У каталозі поруч стоять The Amazing Kamikaze Syndrome і Keep Your Hands Off My Power Supply. Це один і той самий альбом 1983 року: під другою назвою, з переробленим порядком композицій, його випустили для американського ринку. Якщо ви розраховуєте на два різні записи, тут’їх немає.

Від важких черевиків до приспівів на весь стадіон

Гурт зібрався у Вулвергемптоні ще 1966 року і кілька разів міняв назву, поки не став Slade. Перший помітний образ був несподіваний: коротко стрижені голови й важке взуття, спроба зачепитися за субкультуру, яка з’їхньою музикою мала мало спільного. Витягував усе голос Ноді Голдера — хрипкий, гучний, з тих, що не потребують підсилення. Джим Лі писав із ним пісні й закривав одразу бас, клавіші та скрипку.

Перелом стався 1972 року з концертним альбомом Slade Alive!, записаним перед живою залою майже без подальших правок. Далі почалися п’ять років, коли Slade були найгучнішою поп-групою Британії: приспіви писалися так, щоб’їх могла проспівати вся зала, Дейв Гілл відповідав за візуальний бік із черевиками на платформі, Дон Пауелл — за прямий важкий ритм без прикрас.

Друга половина сімдесятих далася важко. Спроба закріпитися в Америці провалилася, мода змінилася, зали зменшилися. Повернення почалося з фестивалю в Редінгу, куди гурт узяли на заміну тим, хто зняв виступ, і закінчилося альбомом The Amazing Kamikaze Syndrome 1983 року — з нього вийшли My Oh My і Run Runaway, а американське видання нарешті дало той успіх за океаном, якого гурт добивався десять років. Slade припинили існувати 1992-го.

Що шукати на вінілі

Серія BMG упізнається за кольором: майже кожне перевидання вийшло у варіанті з бризками. Sladest 2022 року — прозорий синій з чорними й білими бризками, матова обкладинка і буклет на дванадцять сторінок із фотографіями та коментарями; тиснули диск у Польщі. The Amazing Kamikaze Syndrome 2023 року — помаранчево-червоні бризки, друкований внутрішній конверт, ремастер робила студія Turan Audio, прес виконав Takt Direct, у раннауті стоїть номер 010437990-A-1.

Практичний висновок звідси такий. Оскільки по всій серії завод і студія ремастерингу ті самі, вибирати між цими платівками за якістю пресу сенсу немає — вони зроблені за однією процедурою. Вибір лишається за альбомом і оформленням: Slade Alive! і Old New Borrowed And Blue вийшли в розкладних обкладинках, Till Deaf Do Us Part і Slade Alive! — обмеженим накладом, Keep Your Hands Off My Power Supply був релізом до Record Store Day, а такі наклади разові й другого пресу зазвичай не отримують.

Ще одна деталь для тих, хто вибирає за записом. The Amazing Kamikaze Syndrome писали у двох студіях, Portland і RAK, а зводили в лондонській AIR. Це найбільш студійний альбом гурту — повна протилежність Slade Alive!, де все зафіксовано з залу за один вечір.

З чого почати

Якщо вам потрібен той самий Slade, про якого всі говорять, беріть Slade Alive!. Саме цей запис зробив гурту репутацію, і саме на ньому чути, як вони працювали насправді.

Якщо ближче пісні, а не атмосфера концерту — Sladest, збірка синглів золотого періоду, до якої доклали буклет із поясненням контексту кожної.

А якщо ви прийшли по My Oh My і Run Runaway, вам потрібен The Amazing Kamikaze Syndrome — і тоді Keep Your Hands Off My Power Supply брати вже не треба.

Далі має сенс зазирнути на хард-рок, звідки гурт вийшов, і в золоту еру року, де стоять їхні сучасники.