Вінілові платівки Jeff Buckley

На нашому тиражі «Grace» є друкарська непослідовність просто всередині одного пакунку: права на трек A4 на етикетках платівки вказані як Warner Music Ltd., а на внутрішньому конверті — вже як Chappell Music Ltd. Два різні видавці для одного й того самого треку, надруковані на двох частинах однієї коробки. Для дебютного (і, як виявилось, єдиного прижиттєвого) альбому Джеффа Баклі це дрібниця, але саме така дрібниця відрізняє уважного колекціонера від того, хто просто читає обкладинку.

Як змінювався звук

Джеффрі Скотт Баклі — таке ім’я стоїть у документах, хоча зростав він як Скотт Мурхед; народився 17 листопада 1966 року, помер 29 травня 1997-го. До того як стати відомим під власним іменем, майже десятиліття він працював сесійним гітаристом у Лос-Анджелесі — за лаштунками чужих записів, а не на сцені. На початку дев’яностих він почав виступати у клубах нью-йоркського Іст-Віллиджу, де й сформувалася аудиторія, яка привела його до контракту з Columbia Records. «Grace» 1994 року лишився єдиним студійним альбомом за життя — усе, що вийшло пізніше, зібрано вже посмертно. Тур на підтримку альбому охопив США, Європу, Японію й Австралію. Цікава деталь у виданнях: права на трек B3 належать Oxford University Press через MCPS — нетиповий видавець для рок-платівки, і це натякає на некласичне за походженням джерело матеріалу цього конкретного треку. У студійному складі альбому — басист Мік Ґрондал і барабанщик Метт Джонсон, обидва зафіксовані в кредитах поряд із самим Баклі, який тут відповідав не лише за вокал і гітару, а й за гармоніум, орган і дульцимер — інструментарій ширший, ніж типове гітарне тріо. Права на реліз захищені одразу двома товариствами, BIEM/GEMA і MCPS, а на етикетці стоїть код лейбла LC 00162. Виконавчим продюсером значиться Стів Берковіц, фотографії для оформлення зробили Девід Ґар і Меррі Сір.

Що шукати на вінілі

Наш наклад «Grace» — перевидання 2015 року, пресоване на заводі Record Industry. Мастерингував Гові Вайнберг, а продюсуванням, зведенням і записом як інженер займалася одна й та сама людина — Енді Воллес. Альбом писали одразу в трьох студіях — Bearsville, Quantum Sound і Soundtrack Studios, — і в кредитах вказано чотирьох асистентів звукорежисера, що для дебюту нетипово багато уваги з боку студійної команди. Струнні партії аранжував Карл Бергер. Загальний час звучання на етикетці — 51:44. На поліетиленовій плівці — стикер We Are Vinyl і код для завантаження цифрової версії, стандартний набір для перевидань цієї серії. Discogs класифікує альбом одразу за двома стилями — Alternative Rock і Folk Rock, — що добре пояснює, чому на одному диску вміщується і гучний гітарний номер, і майже акапельна балада.

З чого почати

Якщо ви ще не чули Баклі — почніть з альбому цілком, «Grace» це один суцільний твір, а не збірка синглів, і слухати його варто без перестрибувань. Якщо цікавить, куди він вписується поряд з іншими виконавцями каталогу — дивіться напрямок Alternative Rock, де в нас зібрані артисти близького десятиліття й звучання. Якщо ж хочеться ширшого контексту — Discogs відносить альбом і до простішого жанру Rock загалом, що теж має сенс: тут більше класичної рок-структури, ніж експериментів. На нашому тиражі десять треків — той самий трек-лист, що й на оригінальному CD 1994 року, без урізань під вінілове видання. Штрихкод релізу — 888751477018, а в раннауті обох сторін повторюється той самий каталожний код 88875147701.