Вінілові платівки Phoebe Bridgers

Фібі Бріджерс записала всього два сольні альбоми — «Stranger In The Alps» 2017 року і «Punisher» 2020-го — і обидва є в нас. Це рідкісний випадок, коли каталог артистки на полиці закритий повністю: усе інше, що вона зробила, вийшло під іншими назвами, у складі boygenius із Люсі Дакус та Джулієн Бейкер і в дуеті Better Oblivion Community Center з Конором Оберстом. Тож якщо ви шукаєте «ще один її альбом» — його не існує, і продавець, який пообіцяє третій, щось плутає.

Як мінявся звук

Перший альбом майже цілком акустичний: MusicBrainz дає їй теги singer-songwriter і indie folk з найбільшою вагою, і «Stranger In The Alps» — саме про це. Записаний у Zeitgeist Studios, зі струнними в аранжуванні Роба Муза, контрабасом Деніела Райна і віолончеллю Гейба Ноеля, він тримається на живих інструментах і майже не має електроніки. «Punisher» через три роки — та сама людина, але інший метод: записаний у Sound City Studios у Ван-Найсі, з ширшим арсеналом, синтезаторами й фінальним «I Know The End», який закінчується буквальним криком. Спільне в обох — тексти: у титрах «Punisher» окремо позначено, кому належить «емоційна й лірична підтримка» на конкретних треках, аж до номерів позицій. Такого рядка в кредитах не буває випадково.

Що шукати на вінілі

Обидві платівки — Dead Oceans, і обидві мастерили в Gateway Mastering у Портленді, зводили в ARC Studios в Омасі. Найцікавіше сховано в раннауті: на «Punisher» витравлено DOC200LP-A cut 3-11-20 ♡ cm ♡ — дата нарізки, 11 березня 2020 року, і ініціали інженера між двома сердечками. На перевиданні «Stranger In The Alps» стоїть DOC142LP-A RE-1 cut 220216 CM: ті самі ініціали, але дата вже 16 лютого 2022 року, і позначка RE-1 прямо каже, що це нова нарізка для перевидання, а не старий лак. Сердечок там уже немає — дрібниця, але саме такі дрібниці й відрізняють один тираж від іншого.

Комплектація в них різна, і на це варто дивитися при виборі. У «Stranger In The Alps» вкладена двостороння вкладка з текстами й фото плюс картка з кодом на цифрову копію — Discogs фіксує обидва вкладення, і всі раннаути на цьому релізі витравлені, а не відштамповані. У «Punisher» окремої вкладки такого рівня немає, зате в нього три різні штрихкоди: два на звороті конверта й один на наліпці. Це не брак — так виглядає реліз, який допродавали кількома партіями. Різниця в популярності теж помітна: «Punisher» на Discogs мають понад 43 тисячі людей при рейтингу 4,65, «Stranger In The Alps» — 4654 при 4,53.

Структура сторін у них теж різна, і це чути. «Stranger In The Alps» відкривається «Smoke Signals», а закінчується його ж репризою — тобто платівка свідомо закільцьована, і сторона B на шість треків проти п’яти на стороні A. «Punisher» починається з «DVD Menu», хвилинної інструментальної заставки, яка існує рівно для того, щоб ви сіли перед платівкою, а не увімкнули її фоном; далі по п’ять і шість треків на сторону. Обидві платівки — одинарні, тому перевертати доводиться рівно раз, і в обох випадках пауза припадає на потрібне місце, а не посеред сцени.

З чого почати

Хочете зрозуміти, за що її люблять, за один вечір — беріть «Punisher»: він щільніший, різноманітніший і закінчується так, що після нього нічого ставити не хочеться. Якщо ближче тиха акустика й струнні, починайте з «Stranger In The Alps», він рівніший і менш театральний. Не знаєте, чи ваш це взагалі жанр — подивіться, з ким вона стоїть поруч у Indie Rock, саме там її картки в нас лежать. А тим, кого в ній чіпляє насамперед акустична сторона, більше скаже полиця Country/Folk.