Liquid Funk ²

Уяви драм-н-бейс о десятій ранку. Брейкбіт той самий, швидкий, і бас той самий, глибокий. Але над ними звучить живий жіночий голос, теплі акорди електропіано й струнні, ніби з соул-платівки сімдесятих. Ліквід-фанк довів, що музика на 170 ударах за хвилину може не лякати, а обіймати. На початку 2000-х це звучало майже зухвало: швидкість у жанрі лишилася, а агресія з нього пішла.

Швидкість, яка заспокоює: про що ліквід-фанк

Ліквід — це рух без тривоги. Барабани біжать удвічі швидше за серце, а бас і мелодія пливуть повільно й широко, як ранкове світло за вікном потяга. З цього розриву народжується головне почуття стилю: ти мчиш уперед, а всередині тиша. Тут немає погрози й темних підвалів. Тут є ностальгія, закоханість і легкий смуток за тим, що щойно минуло.

Ліквід ставлять у дорозі, на світанку після клубу або в неділю, коли хочеться прибрати квартиру й не думати про роботу. Людина впізнає в ньому себе, якщо живе швидко, але хоче, щоб у цій швидкості лишалося місце для ніжності. Під цю танцювальну музику можна сидіти вдома в навушниках, а під домашню все одно хочеться танцювати. Тому вона говорить із дуже різними людьми: і з рейвером, який повертається з нічної зміни, і з тим, хто вперше чує драм-н-бейс і дивується, що він буває таким м’яким.

Лондон, Белфаст і радіоефір: звідки взялася назва

Слово вигадав Fabio. Його справжнє ім’я Fitzroy Heslop, він діджей із лондонського Брікстона, і разом із партнером Grooverider його вважають одним із батьків усієї драм-н-бейс сцени. У середині 90-х Fabio разом із LTJ Bukem вів клуб Speed, де звучав найвишуканіший, джазовий бік жанру. У 2000 році на лейблі Creative Source, який він заснував разом із Sarah Sandy, вийшла його збірка Liquid Funk. Назву Fabio підгледів у хіп-хоп гурту Tha Alkaholiks, у їхньому треку «Likwit».

Головним героєм нового звуку став Calibre. Це Dominick Martin, музикант із класичною освітою з Белфаста. Fabio крутив його дабплейти у своєму шоу на BBC Radio 1 і на вечірках Swerve і називав ліквід-фанком усе, що той надсилав. Так назва й прижилася. Тим часом у Лондоні ріс Hospital Records. Цей лейбл заснували в 1996-му Tony Colman і Chris Goss, які разом записувалися як London Elektricity. Їхній альбом Pull the Plug 1999 року з джазом, латиною й соулом показав, що драм-н-бейс-альбом може бути легким і радісним. У 2001-му Hospital підписав валлійця High Contrast (Lincoln Barrett), з яким Colman, за його словами, познайомився в музичній крамниці.

Проти тісняви й темряви

Наприкінці 90-х драм-н-бейс пішов у техстеп і нейрофанк, і жанр звучав як бункер: металеві баси, холодні синтезатори. Fabio згадував, що музика тоді стала тісною й задушливою, а перша хвиля ліквіду була природною реакцією на це. Водночас лондонські танцполи перетягував UK garage, а з ним вокал, свінг і святковий настрій. Ліквід повернув у драм-н-бейс те, що з нього вимивалося: пісню, тепло й людський голос. Сам Fabio бачив у ньому нове прочитання так званого «інтелігентного» драм-н-бейсу, який LTJ Bukem видавав на своєму лейблі Good Looking, тільки з більшим ґрувом і рухом. Ще одним живим впливом був джазстеп Roni Size і 4hero. Мета була не налякати сильніше за сусіда, а знову побачити в залі усмішки.

Соул на подвійній швидкості

Звук ліквіду — це розмова двох темпів. Унизу біжать легкі брейки, часто нарізані зі старих фанк- і соул-платівок, із двостеповим погойдуванням, яке Calibre позичив у гаражу. Над ними повільно тягнуться акорди Rhodes, струнні, саксофон і гітарні переливи. Бас тут не гарчить, а співає, круглий і теплий. Вокал стоїть на рівних із бітом: соул-співачки, фрази в дусі R&B, інколи MC, який читає не на крик, а майже пошепки. Продакшн чистий і повітряний, і між звуками лишається простір, щоб мелодія дихала. Згодом у цю суміш додалися диско й хаус: струнні, як у нью-йоркських клубах кінця сімдесятих, і рівний хаусовий біт у бриджах.

Від другої зали до вершини чарту

До середини 2000-х ліквід став однією з найбільших гілок драм-н-бейсу. Hospital перетворив свої вечірки Hospitality на мережу подій по всьому світу. Лейбли Soul:r Marcus Intalex і Liquid V Bryan Gee тримали глибший і сиріший бік звучання. Наступне покоління, бельгієць Netsky та австрійський дует Camo & Krooked, зробило його яскравішим. Лондонський колектив Rudimental у 2012 році вивів «Feel the Love» з голосом John Newman на перше місце британського чарту: соул-вокал, духові й брейкбіт стали поп-музикою країни. Поруч із ними Sub Focus, продюсер лейблу Ram Records, відкривав мелодійний вокальний драм-н-бейс масовій аудиторії. Окремих стилів-дітей ліквід не залишив. Зате саме через нього в драм-н-бейс досі приходить більшість нових слухачів.

З чого почати слухати

Почни з True Colours (2002) High Contrast. Там є «Racing Green», трек, у якому вся ідея стилю вміщується в кілька хвилин, від розгону струнних до бігу барабанів. Далі постав Second Sun (2005) Calibre, найглибший і найзадумливіший запис жанру. Вже перший трек, «Bullets» із голосом Diane Charlemagne, показує, що драм-н-бейс може звучати як соул-балада.

Для легшого настрою візьми Pull the Plug London Elektricity: джазовий, веселий, з латинськими барвами, він і досі звучить як сонячний день у місті. А щоб почути, куди ліквід дійшов, увімкни Home (2013) Rudimental. Принцип той самий, живий голос над швидким брейком, тільки тепер він розрахований на стадіони.