Hard Trance ⁰

Кінець дев’яностих. Транс уже звучить у великих клубах: довгі вступи, гладкі мелодії, усе дуже охайно. І саме тоді в Бельгії та Німеччині кілька продюсерів вирішили, що ейфорія без удару лише наполовину правдива. Хард-транс повернув на танцпол те, з чого рейв колись починався: швидкість, бруд і відчуття, що підлога ось-ось трісне. Мелодія лишилася, тільки тепер вона летіла над кіком, схожим на удар молота по залізу.

У цій музиці темне і світле не сперечаються, а тягнуть одне одного вгору. Спершу похмурий семпл і металевий бас, а потім над ними відкривається небо з однієї простої синтезаторної фрази. На цьому контрасті хард-транс і тримається: він не заколисує, а піднімає.

Ейфорія, яку треба заслужити

Хард-транс розповідає про силу, яку відчуваєш разом із тисячами людей. Тут немає самотнього відриву чи медитації. Є мить, коли весь зал разом піднімає руки, бо після хвилини тиску й темряви нарешті вривається мелодія. Ця радість не дається задарма: до неї треба пройти крізь жорсткий ритм, крізь напругу брейкдауну, крізь кілька тактів тиші, коли зал завмирає. Тому вона й справжня.

Його ставлять, коли хочеться вибити з себе цілий тиждень: утому, сіре місто, роботу, яку не обирав. Це музика молоді з індустріальних міст Німеччини й Бельгії, для якої вихідні були єдиним часом, коли життя належало їй самій. Пісень про кохання чи протест тут немає, найчастіше слів немає взагалі. Зате є відчуття, що ти не сам: існує нація без кордонів і паспортів, яка щосуботи збирається під одним дахом. Свій головний трек, Universal Nation, Mike Dierickx назвав на честь берлінського Love Parade, найбільшого вуличного рейву тих років.

Франкфурт, Бельгія і довга тінь рейву

Коріння стилю треба шукати в Німеччині початку 90-х, де після падіння Берлінської стіни техно стало мовою нового покоління. У Франкфурті діджей Sven Väth заснував лейбл Harthouse. Там 1992 року дует Hardfloor із Дюссельдорфа випустив Hardtrance Acperience — трек із киплячою кислотною лінією басового синтезатора Roland TB-303, і саме в його назві з’явилося слово «хардтранс». Тоді це був радше гіпнотичний техно, ніж транс у пізнішому розумінні, але ідея поєднати жорсткість і транс уже прозвучала.

Тим часом у Бельгії вирувала своя сцена. Країна, що подарувала світу new beat, перша закохалася в грубий і агресивний рейв. На гентському лейблі R&S Records 1991 року вийшов Mentasm американця Joey Beltram. Звідти пішов «хувер», синтезаторний звук, що виє, як пилосос, і згодом став фірмовим знаком хардкору й хард-трансу. Наприкінці десятиліття бельгійський лейбл Bonzai Records зібрав цю спадщину докупи. Саме там 1998 року вийшов Universal Nation від Push (це псевдонім продюсера Mike Dierickx), і жорсткий транс отримав свій гімн.

Проти гладкості й радіо

Наприкінці 90-х транс розійшовся на дві дороги. Прогресивний транс ставав дедалі витонченішим, такий собі клубний саундтрек для тих, хто вже виріс із рейвів. Комерційний транс тим часом перетворювався на поп із вокалом для радіо. Хард-транс відповів обом одним запитанням: а де ж той вибух, заради якого все починалося? Він увібрав енергію британського hard house, швидкого й пружного, з басом, що підстрибує, і злам старого брейкбіт-хардкору. Масовості він при цьому не соромився. Німецький дует RMB — берлінець Rolf Maier-Bode та Farid Gharadjedaghi — виступав на Mayday, гігантському рейві, який влаштовував берлінський лейбл Low Spirit, а їхній трек Spring став у Німеччині золотим. Хард-транс хотів звучати гучно і для всіх одразу.

Кік як молот, мелодія як прожектор

Звучання виростає просто з цього бажання бити сильніше і світити яскравіше. Темп починається від 140 ударів на хвилину і буває до 160–180. Бочка суха й перевантажена, у ній чути метал. Над нею — хувери, гудіння й завивання синтезаторів, похмурі голосові семпли, ніби вирізані з фантастичного фільму. Потім іде брейкдаун: ритм зникає, лишаються струнні чи арпеджіо, мелодія розгортається повільно, щоб зал вибухнув, коли кік повернеться. Голосом трансу тих років став синтезатор Roland JP-8000 зі своєю «суперпилкою», щільним хором розстроєних хвиль. Рішення тут прості, але точні: одна фраза повторюється, доки не загіпнотизує.

Від молота до hardstyle

Як великий клубний мейнстрим хард-транс прожив яскраве, але коротке життя. Близько 2000 року продюсери в Нідерландах та Італії ще дужче перевантажили кік і додали реверсний бас. Так з’явився hardstyle, прямий спадкоємець хард-трансу, який згодом заповнив арени фестивалів Qlimax і Defqon.1. Дехто пішов протилежним шляхом. Cosmic Gate, дует Claus Terhoeven і Stefan Bossems із Крефельда, починав із жорстких Fire Wire та Exploration of Space, а з роками перейшов до мелодійного трансу й став одним із головних імен жанру. Сам хард-транс так і лишився нагадуванням, що ейфорія буває важкою. Нинішня мода на швидке рейвове техно знову користується його прийомами.

З чого почати слухати

Почніть із From Beyond, дебютного альбому Push. Тут є і Universal Nation, і відповідь на запитання, як звучить жорсткість, що не втратила мелодії. Далі — Rhythm & Drums від Cosmic Gate 2001 року: Fire Wire та Exploration of Space показують хард-транс у найкращій формі, пружним, космічним і безжальним до басових динаміків. Щоб відчути великий німецький рейв, із якого все виросло, поставте Widescreen від RMB. А по коріння варто йти до TB Resuscitation дуету Hardfloor: там слово «хардтранс» тільки народжується в кислотному булькотінні 303-го.