Death Metal ¹⁴

У середині вісімдесятих треш-метал здавався межею можливого: швидше, злішe й гучніше грати вже ніби не було куди. А потім кілька підлітків із Флориди та Каліфорнії знизили стрій гітар, перестали співати й почали ричати. Барабанщики почали бити так часто, що звук перетворювався на суцільну стіну. Так з'явився дез-метал. Він виявився не глухим кутом для кількох фанатиків. З нього виросла чи не вся важка музика наступних десятиліть.

Почути його вперше означає пережити легкий шок. Вдруге ви вже помічаєте, як точно все зроблено: за хаосом стоять складні рифи, зміни темпу і майже інженерна дисципліна.

Музика, яка дивиться смерті в обличчя і не відводить очей

Дез-метал говорить про те, про що прийнято мовчати. Хвороба, тлін, тіло, яке підводить, лікарняна палата, страх кінця. На платівці Leprosy гурту Death пісня Pull the Plug розповідає про людину, яку тримають живою апарати, а не про вигаданих монстрів. Жах тут здебільшого цілком земний, і через це він б'є сильніше. Музика не втішає і не бреше, що все буде добре. Вона дає назвати страх і перетворити його на силу.

Тому дез-метал ставлять тоді, коли всередині накипіло. Коли світ здається несправедливим, а ввічливі слова закінчилися. Для багатьох слухачів це катарсис: двадцять хвилин рику й бласт-бітів, після яких стає дивно спокійно. Згодом стиль подорослішав разом зі своїми авторами. Лідер Death Чак Шульдінер (Chuck Schuldiner) у дев'яностих писав уже про людську природу, лицемірство і внутрішню свободу. Душа стилю лишилася тією самою: чесно дивитися на темний бік життя.

Флорида, касети і студія в Тампі

Колиска дез-металу — не похмурий індустріальний північ, а сонячна Флорида. У 1983 році юний Шульдінер зібрав під Орландо гурт Mantas, який невдовзі став Death. Приблизно тоді ж у районі Сан-Франциско гурт Possessed записав пісню з назвою Death Metal для дебюту Seven Churches 1985 року. Багато хто вважає саме його першою платівкою жанру. Музика поширювалася не через радіо, а через обмін касетами: демо копіювали, пересилали поштою з країни в країну, і так складалося світове андеграундне братство.

Центром стала Тампа і студія Morrisound, де працював продюсер Скотт Бернс (Scott Burns). Він навчився записувати цю музику так, щоб крізь гуркіт було чути кожну ноту. Там писалися Death, Obituary, Morbid Angel, бразильська Sepultura (альбом Arise), а з Баффало перебралися Cannibal Corpse. Звук Тампи став стандартом, а лейбли Earache з Англії, Roadrunner і Combat вивели його далеко за межі Флориди.

Проти глянцю, проти «ще одного хіта»

Вісімдесяті — епоха глем-металу, лаку для волосся і балад для MTV. Навіть треш, який колись був бунтом, почав виходити на великі сцени. Дез-метал народився як відповідь: музика, яку неможливо поставити в ротацію і неможливо продати домогосподарці. Його музиканти не мріяли про лімузини. Важливіше було грати технічніше й екстремальніше за всіх і бути чесними перед своїми. Головними впливами були Slayer, Venom, Celtic Frost і британський грайндкор Napalm Death. Вони взяли звідти лють, а лють довели до межі.

Рик, бласт-біт і гітари, настроєні в підвал

Звучання дез-металу прямо випливає з його ставлення. Гітари настроєні нижче звичайного, і рифи стають густими, мов болото. Тремоло, тобто швидке рівне видобування нот, створює відчуття безперервного руху. Барабанщик ганяє подвійну бочку і бласт-біти: бочка, малий барабан і тарілки б'ють майже одночасно, як кулеметна черга. Голос — гроул, низький рик із самого нутра. Він звучить як ще один інструмент, а не як мелодія поверх музики. Obituary з вокалістом Джоном Тарді (John Tardy) показали й інший бік: повільний, в'язкий, задушливий груv. А шведи з Entombed крутили педаль Boss HM-2 до упору й отримали свій знаменитий «бензопилковий» звук.

Від Тампи до Гетеборга і Варшави

Дез-метал швидко розійшовся на гілки. У Швеції At the Gates та In Flames додали мелодію, і мелодійний дез з Гетеборга став прямим предком металкору. Death і Cynic зробили жанр технічним і майже джазовим. Польський Behemoth схрестив його з блек-металом, французький Gojira — з екологічною філософією і грувом. Fear Factory поєднали дез-рик із чистим співом та індастріалом, і ця формула вплинула на ню-метал. Без дез-металу важко уявити Slipknot. А Cannibal Corpse настільки увійшли в масову культуру, що 1994 року зіграли самих себе в комедії Ace Ventura з Джимом Керрі, найменш імовірному місці для такого гурту.

З чого почати слухати

Почніть із Leprosy (1988) гурту Death: класичний дез-метал у найчистішій формі, жорсткий, зібраний, з піснями про хворобу і безсилля. Далі — Altars of Madness (1989) гурту Morbid Angel. Гітарист Трей Азагтот (Trey Azagthoth) грає тут соло, схожі на вихори, а барабани Піта Сандовала (Pete Sandoval) задали нову планку швидкості.

Щоб почути, як важкість може повзти, поставте Slowly We Rot (1989) гурту Obituary. А коли захочеться побачити, як жанр подорослішав, слухайте Human (1991) гурту Death. Тут екстремальність служить думці, і саме з цієї платівки починається технічний дез-метал.