Alternative Hip-Hop ³³

На початку 90-х у хіп-хопу, як здавалося, лишалося два шляхи. Можна було стати гангстером з Каліфорнії з повільним басом і кабріолетом у кліпі. Або можна було качати клуб на Півдні, де важливий лише ритм. Альтернативний хіп-хоп пішов третім шляхом. Він заявив, що реп може бути щільним, дивним, злим, смішним і розумним водночас і що МС — це передусім той, хто думає вголос.

Цей стиль не мав спільної форми: він охоплює і похмурий кунг-фу-світ Wu-Tang Clan, і книжкову ніжність Black Star, і революційні гасла dead prez. Їх об'єднувало одне: вони відмовлялися грати роль, яку їм відвели заздалегідь.

Право бути складним

Душа альтернативного хіп-хопу — в праві на складність. Ці платівки кажуть слухачеві: ти не мусиш обирати між вулицею і книжкою, між злістю і ніжністю, між вірою і сумнівом. Тут можна в одному куплеті розповісти про сусіда, який загинув через крек, процитувати історію Африки і пожартувати з себе. Це музика людини, яка виросла в тяжкому районі, але не погоджується, що район визначає її повністю.

Тому цей стиль ставлять не на вечірці, а в навушниках дорогою додому, коли хочеться, щоб хтось сформулював те, що крутиться в голові. Тут слова важать більше за позу. Рядки хочеться прослухати ще раз, бо з першого разу не вловиш усього. Люди впізнають себе в цій музиці саме тому, що вона не спрощує: в ній є місце для гніву на систему і для любові до матері, для філософії і для звичайної втоми.

Нью-Йорк після крекової епідемії

Стиль народився переважно в Нью-Йорку, місті, яке наприкінці 80-х крекова епідемія буквально випотрошила. Бруклін, Квінс і Стейтен-Айленд жили з бідністю, поліційними рейдами і зламаними сім'ями. Згодом M-1 з dead prez говорив, що його родину, як і багато інших довкола, руйнував крек. Хіп-хоп у цьому місті був не модою, а способом розібратися, що відбувається.

Найближчий батько стилю — джаз-реп кінця 80-х, коли гурти кола Native Tongues (De La Soul, A Tribe Called Quest) показали, що реп може бути інтелектуальним, грайливим і побудованим на семплах зі старих джазових платівок. Ще раніше Beastie Boys у Paul's Boutique перетворили семплінг на колаж. Від Public Enemy йшла політична лють, а від соулу 70-х — тепло. Альтернативний хіп-хоп узяв від джаз-репу свободу, але здебільшого зробив її темнішою і жорсткішою.

Проти мультика про гангстерів і проти лейблів

Західноузбережний гангста-реп продавався блискуче, і індустрія охоче тиражувала одну картинку: гроші, зброя, жінки. Альтернативна сцена бачила в цьому фальш: чорних хлопців знову продавали як карикатуру, тільки тепер вони самі її грали. Wu-Tang Clan, дев'ятеро МС зі Стейтен-Айленда, який вони називали «Шаоліном», домовилися з Loud Records так, що кожен учасник міг підписувати сольні контракти з іншими лейблами. Це був спосіб не віддати себе індустрії повністю. Mos Def і Talib Kweli випускалися на незалежному нью-йоркському Rawkus Records, а dead prez у пісні Hip-Hop прямо звинувачували лейбли в тому, що вони торгують касетами, як дилери наркотиками.

Пил, кунг-фу і нерівний ритм

Звучання випливає з такого ставлення. Продюсер Wu-Tang RZA (Роберт Діґґз, архітектор усього клану) складав біти з брудних, ніби витягнутих з підвалу семплів соулу, фортепіанних уривків і діалогів зі старих фільмів про кунг-фу. Ударні тут трохи кульгають, бочка й малий барабан не завжди падають рівно, і через це біт дихає. Голоси дев'ятьох МС зовсім різні: хтось хрипить, хтось співає, хтось читає скоромовкою. Black Star звучать м'якше, ближче до джазу, а dead prez будують Hip-Hop на кривій, хиткій басовій лінії. Лірика щільна, з внутрішніми римами і зсувами наголосів. Читати тут — це ремесло, і за ним стежать, як за соло.

Від Rawkus до Kendrick Lamar

Альтернативний хіп-хоп довів, що в репі можна мати незалежну кар'єру і серйозну репутацію без гангстерської маски. Kanye West, до речі, продюсував для dead prez і Talib Kweli, ще коли сам не мав власного альбому. Потім він приніс цю свободу в мейнстрим. Fugees і Lauryn Hill поєднали реп із соулом і реґі, Childish Gambino і Tyler, The Creator зробили дивакуватість нормою, а Kendrick Lamar у To Pimp a Butterfly повернувся до джазу і політики на новому рівні. В Україні той самий принцип — говорити рапом своєю мовою про своє — чути від харківських Танок На Майдані Конґо до Курган & Agregat.

З чого почати слухати

Почніть з Enter the Wu-Tang (36 Chambers) 1993 року: це сирий, моторошний і смішний дебют клану, після якого стає зрозуміло, звідки береться половина андеґраунду. Wu-Tang Forever відкривається піснею Reunited — урочистим поверненням дев'ятьох голосів. Потім поставте Mos Def & Talib Kweli Are Black Star: дует назвав себе на честь пароплавної компанії Маркуса Гарві, і ця платівка звучить як розмова двох друзів про гідність.

Для гніву — Let's Get Free від dead prez, одна з найпрямолінійніших політичних платівок у репі. А щоб почути, як ця свобода стала співочою і теплою, увімкніть The Score від Fugees: реп, соул і реґі з Нью-Джерсі, де голос Lauryn Hill вже передвіщає її сольну Miseducation.