Вінілові платівки The Chemical Brothers

Том Роулендз і Ед Саймонз познайомилися 1989 року в Манчестерському університеті на курсі історії й почали крутити платівки під ім’ям The Dust Brothers. Ім’я довелося віддати: американський продюсерський дует із такою ж назвою пригрозив позовом, і 1995-го британці стали The Chemical Brothers. Їхній дебютний альбом називається Exit Planet Dust — це буквально прощання з попереднім іменем, а не абстрактна метафора.

Відтоді минуло понад тридцять років, і склад не змінився жодного разу: ті самі двоє людей, десять студійних альбомів. У жанрі, де проєкти розпадаються за три роки, це рідкість, яку варто враховувати, коли берете їхню платівку наосліп — почерк упізнаваний на будь-якому диску.

Як змінювалося звучання

Exit Planet Dust і Dig Your Own Hole — це біг-біт у чистому вигляді: важкі брейки, спотворені баси, фузова агресія. На Dig Your Own Hole з’явився Ноел Галлахер у Setting Sun, і саме ця річ вивела дует за межі клубної аудиторії.

Surrender 1999-го звучить ширше й світліше: тут менше злості й більше простору, гостями стали Бернард Самнер і Ноел Галлахер. Це найпопулярніша їхня платівка у нас, і не випадково — вона єдина, яку однаково спокійно слухають і танцювальна публіка, і люди, що прийшли з рок-боку.

Push The Button і We Are The Night повернули жорсткість і додали хіп-хопових гостей. Further 2010 року дует зробив узагалі без запрошених вокалістів — суцільний інструментальний масив із довгими треками. А No Geography 2019-го записували навмисно на старому аналоговому обладнанні, свідомо повертаючись до методу дев’яностих.

Що шукати на вінілі

Усі дев’ять їхніх позицій у нас — подвійні, і в цьому випадку жодного маркетингу немає: альбоми The Chemical Brothers майже завжди перевалюють за шістдесят хвилин, а музика тримається на низах, які на коротшій стороні просто зберігаються краще.

Come With Us у нас іде жовтим лімітованим виданням, і тут потрібне уточнення: диск на 140 грамах, а не на 180, як більшість решти. Це не робить його гіршим за звуком — вага впливає радше на стійкість до жолоблення й на поведінку легкого тонарма. Але якщо ви очікували важкий прес, бо він кольоровий і лімітований, краще знати заздалегідь.

Surrender, Born In The Echoes і No Geography представлені перевиданнями на 180 грамах. Dig Your Own Hole іде з розкладною обкладинкою.

Окрема історія — Exit Planet Dust. Дебют 1995 року в перевиданні звучить помітно чистіше за оригінальний прес, і серед колекціонерів це привід для суперечок: одні кажуть, що ремастеринг прибрав ту саму бруднувату щільність, за яку альбом і любили, інші — що нарешті стало чути, як там усе влаштовано. Обидві позиції мають підстави, і вибір тут залежить від того, чого ви шукаєте в біг-біті.

З чого почати

Тим, хто хоче зрозуміти, за що дует люблять, зазвичай радять Dig Your Own Hole: це найгостріший їхній альбом і найточніший знімок середини дев’яностих.

Хочете щось, під що можна просто жити — ставте Surrender. Вона довша, спокійніша й краще витримує повторні прослуховування.

Готові до довгої форми без пісень — тоді Further, платівка, яку правильно слухати цілком і без пауз. Поруч у каталозі є Breakbeat, звідки дует вийшов, і ширший Electronic для тих, хто тільки заходить у жанр.