Вінілові платівки Sex Pistols

Sex Pistols існували двадцять сім місяців: гурт зібрався в Лондоні в жовтні 1975-го й офіційно припинив існування 14 січня 1978 року. За цей час вони встигли випустити один студійний альбом. Усе інше, що продається під цим ім’ям, — збірки, концертні записи й саундтреки, і саме про це варто пам’ятати, перш ніж брати платівку з їхнім лого: з двох наших позицій студійний альбом лише один.

Як змінювався звук

Перший склад — Джон Лайдон, Стів Джонс, Пол Кук і басист Глен Метлок, який писав музику до більшої частини матеріалу. Метлок пробув у гурті до 1977 року, і на цьому закінчився період, коли Pistols звучали як гурт, що вміє грати пісні у звичайному сенсі слова.

З лютого 1977-го на басі з’явився Сід Вішес — і тут музична історія розходиться з міфом. Вішес прийшов не через уміння грати, а через образ, і саме він став обличчям гурту для тих, хто народився через двадцять років. До січня 1978-го гурт розпався: Кук, Джонс і Вішес числяться до 14 січня, після чого нічого спільного вже не було.

Далі почалася довга посмертна історія: перевидання, документальні фільми, судові процеси за права. У довідниках сьогодні окремим рядком проходить формація Sex Pistols feat. Frank Carter — тобто гурт, який виступає під цією назвою зараз, робить це з іншим вокалістом. Слухачів у оригінального складу при цьому близько мільйона восьмисот тисяч — більше, ніж у більшості гуртів, що встигли записати десяток альбомів.

Що шукати на вінілі

Never Mind The Bollocks у нас — тираж 2014 року з серії Back To Black, 180 грамів, ліцензія Universal Music Operations, пресування на чеському заводі GZ Digital Media. У раннауті на першій стороні вибито 102223E1/A, адресу www.gzvinyl.com і номер 3708818. Ця адреса — не декорація, а спосіб розрізнити тиражі: існує майже ідентичне видання, у якого рядок із сайтом у металі відсутній, і колекціонери розділяють їх саме за цією ознакою. Всередині — ваучер на завантаження mp3.

Окрема історія — помилки на конверті цього видання, які тягнуться з оригіналу. Трек B3 на обкладинці не вказаний узагалі, а B6 надрукований під назвою EMI Unlimited Edition, тобто не так, як він називається на самій платівці. Якщо звіряти зміст із конвертом, здається, що вам продали не той диск. Це нормально для цього релізу й не є браком.

The Filth And The Fury — зовсім інша річ. Це видання Record Store Day 2024 року, обмежене чотирма з половиною тисячами пронумерованих примірників, і воно двоколірне: одна платівка червона, друга біла. У нашій картці зазначений лише червоний, білий загубився — це наша неточність, у наборі обидві. Конверт-розкладачка навмисно неламінований, внутрішні конверти чорні паперові з вирізом і поліетиленовою підкладкою, етикетки з малюнком. Пресували на французькому MPO, причому раннаути тут комбіновані: частину нанесли лазером, частину вигравіювали вручну. Цікаво й те, що в раннаутах двох платівок стоять різні штрихкоди — набір зібрали з двох окремих позицій.

З чого почати

Якщо вам потрібні Sex Pistols як музика, а не як історія, — це Never Mind The Bollocks, і альтернативи немає: студійний альбом у них один. Якщо ви вже знаєте його напам’ять і збираєте предметно — беріть набір Record Store Day: нумерований тираж, два кольори, і саме такі речі за кілька років не купиш за початковою ціною. Якщо ви берете подарунок людині, яка любить панк-естетику більше за панк-музику, набір теж виграє: він виглядає ефектніше на полиці.

Ми ведемо обидві платівки через Punk, і Discogs погоджується: жанр Rock, стиль Punk без варіантів. А от те, що виросло з цієї сцени вже за рік після розпаду гурту, лежить поруч — Post-Punk. Для більшості слухачів шлях виглядає саме так: спочатку Bollocks, потім усе, що зробили ті, хто його почув.